Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51558
Рецензій:	96010

Наша кнопка

Код:

Рецензії

перше на що

(Рецензія на твір: Хронологія кохання, автор: koka cherkaskij)

звернуву увагу - назва твору. Інтригує, зацікавлює. Налаштовує на щось - ну, на шось схоже на "подієву любов" ( якщо можна так висловитися), чи "кохання в подіях"," події з коханням". Такого плану.
Прочитавши, одразу підкреслюю - високого рівня гумор в творі, реготав як навіжений. Образ героя якраз такий, що викликає до нього усмішку.
Це трішки меркантильний ( як вже відмічали) тип, але знову ж таки, автори вдалося його проказати таким, що це не викликає у читача осуду, чи зневаги. Ми розуміємо. Це продукт епохи, часу, КПРС і таке інше. Є риса в героя, через яку це гарно видно. Він завжди турбується про те, що про нього "скажуть". Типова річ нашої національної психології! Через "копання в собі", цю рефлексію, яка носить стьобовий характер ми дізнаємося про супільство в якому герой живе. Десь тут проглядається і авторська позиція (хоча тут я може й помиляюся).
Йдемо далі. Контраст в творі. Вже про це наші колеги писали. Після такої задушевної історії солдафонська мова військового з іншої держави (мошкальської) трішки збиває з пантелику. Але мені здається, що образ створенно повноцінний і абсолютно реальний, мій досвід служби в МРВ, ( хоч не військові, та все одно), підказує- це ще він інтелегентно!
Дівчинка теж змальована гарно. А те що вона так вчинила - теж нормально. Бо її образ виводився зі слів героя, а коли в цьому віці закохуються - відбувається суттєва ідеалізація партнера. Тож вона могла виявитися, ким завгодно.
З того, що кинулося в очі ще - там, де написано "У мене потемніло в очах. Щось всередині обірвалося. Мені не захотілося жити. Я вже уявив собі, як мою виховательку будуть " може не варто писати "мені не захотілося жити", зробити лакуну. Він же говорив раніше, про це, коли розгортав увесь логічний ланцюжок. То ж якщо це випустити, читач і так зрозуміє, що його чекає, тобто зробити натяк на увесь отой перелік подій, що будуть його чекати. Цим самим читач залучається до тексту, бо сам заповнює лакуни.
Так само з "гівном" полковника, ясно чим пахнуть квіти, мені стало смішно вже тоді, коли я прочитав, що він подарував квіти - я то одразу зрозумів, чим вони можуть "пахнути" і де їх можна було взяти. Якщо про це не згадувати , і мова персонажа посвітлішає. До речі, якщо він військовий, то чи не можна вклеїти щось з суто військового сленгу, для збагачення образу. Ну там , "пішов на абордаж", або "який хлопець не хоче стати чоловіком". Тоді це підкреслить його солдафонство. Це так думки....
Щиро, Олексій Тимошенко

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.026585817337036 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати