Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Давайте спробуємо

(Рецензія на твір: Ми прилипли одне до одного , ніби нас засадили у дуже маленьку консервну банку, автор: Максим Едель)

"причесати" текст, пане Максиме! :-) Він того вартий, на мою думку.

Ми прилипли одне до одного, ніби нас засадили у дуже маленьку консервну банку,
де, крім нас і провінційного авантюризму, взагалі все поїли.
І, от, ми лежимо та намагаємося дихати в унісон снігу, який тепер дуже схожий на вівсянку.
В унісон тому, як він падає і перекочується з мого тіла твоїм тілом (або - на твоє тіло).
Саме через це ти засинаєш своїм окремим методом у мене на грудях, бо не маєш іншого виходу,
бо стовідсотково промоклі сни можна висушити лише електрообігрівачем,
котрий знаходиться десь на межі мого вдиху і мого видиху .
І якщо ми зможемо так, я буду стовідсотково впевнений, що тобі не пече.

Попрацювала літредактором, кількаразово кортіло і художнім, та стрималася. :-) Цікавий-бо текст, мабуть, автор краще знає, чому кожне слово тут таке. :-) Та один сумнів озвучу:
"Саме через це ти засинаєш своїм окремим методом у мене на грудях," - Ви знаєте, пане Максиме, що постало перед очима, коли я читала це? Змія, котра згорнулася на грудях. Такий ефект був у автора в замислі?

Спасибі, піду ще інший Ваш вірш почитаю.
З повагою,
Наталка

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.043169021606445 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати