Ми прилипли одне до одного , ніби нас засадили у дуже маленьку консервну банку,
де, крім нас і провінційного авантюризму , взагалі все поїли .
І , от , ми лежимоі стараємось дихати в унісон снігу , який тепер дуже схожий на вівсянку,
в унісон тому ,як він падає і перекочується з мого тіла по твоєму тілу .
Саме через це ти засинаєш своїм окремим методом у мене на грудях , бо не маєш іншого виходу,
бо стовідсотково промоклі сни можна висушити лише електрообігрівачем,
який знаходиться десь на межі мого вдиху і мого видиху .
І якщо ми зможемо так , я буду не менш стовідсотково впевнений , що тобі не пече.
