Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51525
Рецензій:	95984

Наша кнопка

Код:

Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Розпочала б отак, автор: Валерія Вольська)

Чуттевий креативчик.

Скажи:
- Все набридло, ніщо не має значення, ти не потрібна мені, ДОСИТЬ з мене......

После этих слов все сказанное мужчине от этой женщины будет его не сильно и не долго волновать. Весь дальнейший разговор становтся для него просто неинтересным и не актуальным. Он потерял интерес к этой женщине. Ее чувства больше не его. Эти слова скорее женщина произносит сама для себя, просто что бы пожелеть себя.

Дальнейший текст - крик разорванной души и кравоточащего сердца.

І я відповім:
1) - Не звинувачую, прощаю і залишаю тебе....
2) Я говоритиму довго, емоційно, кричатиму безліч зайвих слів, можливо – плакатиму...

Строка 1 пропиворечит строке 2.
Если человек действительно простил и оптустил, то действия описанные в стороке 2 просто не произойдут.

Стока 1 - это самообман.

Навчи:
- Брехати, обманювати, лицемірити!!!
Зачем? Мы все это и так прекрастно умеем. Просто некоторые это глубоко скрывают. Некоторые обманывают себя.

Желание женщины унизить мужчину, показать что она лучше чем он.

Зроби:
- Перший крок від мене, йди не оглядаючись.... ніколи не повертайся.....
Он давно уже не с женщиной. Возможно телом и с ней. Но душа и сердце далеко.

Сделать шаг и не обарачиваться нужно женщине.

Пробач:
- За те, що іноді була нестерпною, намагаючись повністю належати тобі! За надокучливу ніжність та турботу! За час, що забирала у тебе з надією на наше СПІЛЬНЕ ЩАСТЯ.....Пробач, за те що не змогла дати того, чого тобі так не вистачало... Пробач, що не розпізнала момент твого охолодження до мене і продовжувала любити...
Так...Все буде саме ТАК.... Я розкажу тобі про все, що нас повязувало. Про свій кожен вечір проведений в самотності, наодинці зі собою, про кожну сльозинку відчаю, кожен вірш і рядочок, написаний для тебе, опишу в найменших деталях кожен порух своєї душі в хвилини щастя, спробую передати тобі її кожен зойк і крик в пустоту Всесвіту... Я не буду мовчати...

Просто самобичивание, оплакавание прошлого.

А вообще чувственный текст, эмоции покинутой женщины, которой обламали будущее, которое она строила.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.042461156845093 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати