Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51586
Рецензій:	96021

Наша кнопка

Код:

Рецензії

:) Що не сподобалось :(

(Рецензія на твір: Cон про Фернандо Ботеро, автор: Дана Рудик)

Ооо! Ну який же українець в душі не латинос, ну хоча б не іспанець, чи /на крайняк/ не португалець...
„Раз у сто літ” забрів на Гак, як оті цигани, що вічно вештаються з кута в кут. Та може й добре, що я – з останніх, бо моя рецензія – тлустою крапкою – підсумовує сказане колегами по перу.

Оо! Котиться срібна солона краплина. Відчуваю шкірою оту сієсту... Заходив товариш – хильнули міскалю. Кинули монетку – черв’ячок йому...Згадалася сієста літніх канікул. Після обіду – нудьга і спека. Село наче вимерло. Цвяхом – птах...Через чотири хати живе Ундіна...

О! Що то за мова з римами! А що то за ритм!

А тепер, власне, рецензія.

1.Що сподобалось: а сподобалося все :)
2.Що не сподобалось: що написав не я /ги/ :(
/Звичайно ж зі зміною основних гендерних орієнтацій/

Постскриптум I.
Завжди дивувався Рабіновичу. Як ото він вміє ув кількох рядках розгледіти саме головне. Просто рентген якийсь. До чого це я. А просто зауваження його крутяться у всіх в голові, але оформити саме їх в слова – оце вищий пілотаж критики: скажімо „бочка”, чи навіть „мертва петля”... Знову ж – до чого це? А просто читав я спочатку вірша, а потім вже рецензії. І, окрім насолоди, наростало в мені несвідоме бажання чогось, якась потреба. І сформувалося воно, оте бажання-потреба, в кінці ось в яку думку: от якби з такою ж силою та такою ж майстерністю та про наше, про своє. І оформилася ця думка остаточно якраз при читанні Рабіновичевих рядків. Саме так: про Чигирин та Балту, Батурин та Білу Церкву. Але всі майнові права на це твердження належать, звичайно ж, вшанованому Рабиновичу, що я привселюдно й засвідчую. І думка ця аж ніяк не зменшує мого враження від вищеозначеного твору.

Постскриптум II.
Ув майбутньому фільмові зголошуюся бути
Звичайним перекотиполем.
А якщо вже кимсь зайнято,
То сердечним болем.
А ще можу грати
Підступного
Рудого собаку,
Щоб в кінці – неодмінно! –
Вкусити когось
За ногу.
:)

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.03758716583252 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати