

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	805
Творів:	12187
Рецензій:	18747

Наша кнопка

Код:

Художні твори Поезія Вірш

Cон про Фернандо Ботеро

© Дана Рудик Статус: Маестро, 25-01-2007
Нехай тобі присниться містечко – заспане задуп’я, куди забредають лише раз у сто літ цигани. Богом забутий кут у колумбійських хащах, звідки вибігають прудкі ігуани, де серед листя ховаються анаконди... І, може, це буде навіть... Макондо. Де будинки дрімотно стоять у вічній своїй сієсті. Нудьга зависла на віконниць іржавих гаках, балконних решітках і старих гамаках. Поштивий алькальд після обіду у старенької мами ступає з ключем від ратуші, наче від райської брами. Поштар з листом прибуває лиш зрідка і так урочисто, як архиєпископ на прощу. І падре, опасистий від численних постів, задиханою сороканіжкою дріботить через площу... Ти будеш ловеласом і перекотиполем, дам місцевих сердечним болем – мандрівним продавцем парфумів і мила. А, може, ілюзій і свіжого повітря... Картярем, брехуном, забіякою, підступним рудим собакою... Чепуруном з головою у хмарах і брильянтині, азартним гравцем на півнячих боях і мандоліні. Я снитимусь тобі не те, щоб повією, а просто твоїм великим бажанням – в півтора центнера тілистою мрією... З потужними бедрами над підв’язок червоним перцем, розумом невибагливим і марципановим серцем. Веселою товстухою, що пахне жасмином і матіолою, і по вечорах співає, хоч кепсько, зате з надривом, у засидженій мухами кнайпі з дзеркалами і допотопною піанолою про солодкі тортури amour... Ундіна з розкішними кшталтами у штучних перлах і контрабандних панчішках, котра вдень рушає з тобою у подорож по ріці, званій Пристрасть, на широчезнім паромі ліжка... О, її крику пароплавний гудок в обіймах ніжного ката!.. І тлуста канарка у клітці сюрчить, наче поліційний свисток, про те, як твоя коханка зраджує тебе ночами то з бакалійником, то з пожежником... І лиш зрідка – з кульгавим мулатом. У благодатний час між обіднею і вечірнею, давши врешті спокій святим угодникам, сусідка, підсліпувата і глуха Пілар, затиснувши вервицю у сухих лапках старої миші, підглядатиме за нами у шпарку, щоб згодом голосно висповідатись з наших тілесних гріхів серед лункої церковної тиші. Нехай тобі присниться сон...
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

В десятку!
На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Марічка., 18-03-2007

Нічо так
На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Кока Черкаський, 09-02-2007

:) Що не сподобалось :(
На цю рецензію користувачі залишили 3 відгуків
© Татчин, 09-02-2007

***
На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Viktoria Jichova, 04-02-2007

І шо
На цю рецензію користувачі залишили 11 відгуків
© Враг Народа, 03-02-2007

****
На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Viktoria Jichova, 01-02-2007

Me gusta mucho!!!
На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Ksenka, 29-01-2007

Мені вірш сподобався, мабуть, як і решті рецензентів
На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Невідомий поет Рабінович, 26-01-2007

!!!
© Dana Rudyk, 26-01-2007

полковнику ніхто не пише
На цю рецензію користувачі залишили 12 відгуків
© Тетяна Мельник, 25-01-2007

Улюблені картини з улюблених книжок і улюблених снів
На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Хромова, 25-01-2007

El coronel no tiene quien le escriba
На цю рецензію користувачі залишили 7 відгуків
© Андрій Зланіч, 25-01-2007

Згенеровано за 0.0114150047302 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design