Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51563
Рецензій:	96011

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Давайте пробачати,...

(Рецензія на твір: Пам"яті Ґонґадзе, автор: Ромко Йод)

... Зберігаючи світлу пам*ять про тих, хто став жертвою безбожності і вседозволеності. Як мати, що втратила сина, (не будемо акцентувати, через що, бо від цього жодній матері не легше) я не розумію одного, чому пані Леся Гонгадзе не дає згоди на поховання сина. Цього вимагає і час, і християнські норми моралі. Чула неодноразово думку дружини Георгія - Мирослави, що якби це залежало від неї, вона давно дала б згоду на поховання чоловіка. Доньки уже дорослі, а могили батька немає. Навіть якщо сумнів, що це не тіло Георгія, то все одно я не розумію пані Лесю. А як же тоді бути тим тисячам матерів, діти яких загинули в Афганістані. Адже їм привозили синів в цинкових трунах і вони до сьогодні не знають, над ким плачуть довгі роки, за кого моляться, кому садять на могилах чорнобривці. Я не можу собі уявити, щоб від мого синочка не залишилося навіть могили. Навіщо тоді й жити. Можливо я занадто емоційна і чогось не розумію ?
З повагою, Ольга Т.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.026220083236694 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати