Нам є що сказати, та ми мовчимо.
Неправда і страх, обмани і зло.
Ми десять років плачемо і знову мовчимо.
А може, не пробачмо їм..?
А таємниці темні, як темниці.
Ми в таємниці живемо.
І в таємниці ми вмираємо,
Точніше, нас вбивають.
І це все – в таємниці.
Чи страх гнітить? – Не боїмося страху!
Чи соромно? – Їм соромно, не нам!
О Україно, все пробач їм,
Невірним дочкам й каїнам-синам.
Не плачте, в»язні у в»язниці,
Бо прийде час, і ми вас визволим з темниці.
2-10-10
