ПОШУК
 

AlmaNAH






Жанри

Авантюрна проза
Авторська проза
Альтернативна історія
Антиутопія
Бойовик
Вірш
Горор
Детектив
Елегія
Жіноча проза
Жіночий детектив
Історична проза
Казка
Казка для дорослих
Кіберпанк
Конструктор
Лімерик
Мініатюра
Містерія
Містика
Ода
Оповідання
Переклад
Поезії
Поема
Постмодерн
Пригодницька проза
Притча
Сатира й гумор
Сонет
Соціальна драма
Трилер
Утопія
Фантастика
Фентезі
Цикл поезій
Щоденник

Гоголівський ФОРУМ




Наша статистика

Авторів: 823
Творів: 12423
Рецензій: 19220

Наша кнопка

Код:



Рецензії

На жаль, знову двієчка

(Рецензія на твір: Старий мандрівник, автор: Ігор Скрипник)

© Кока Черкаський, 04-02-2007
Шановний пане Ігоре !
Розглянувши ті зміни, котрі ви внесли у твір, мушу Вам знову поставити оцінку "2".
1) Нова назва "Старий мандрівник" ні на йоту не краща від старої назви, бо, як і стара, не має ніякісінького стосунку до самого твору і не відображає фабули (ідеї) твору. З таким же успіхом Ви могли би назвати цей твір "Два ковбої дають один одному пи**ди" або ж, наприклад, "Семеро бабуїнів".

2) Якщо Ви не Гемінгвей, а я гадаю, що Ви на 99% точно не Гемінгвей, то я би не радив вам зловживати описом погоди, котра у Вашому творі не має ніякого стосунку ні до душевного настрою головного героя, ні до чого іншого ; рушниця (дощ) не вистрілює навіть в останньому акті ; то для чого переобтяжувати твір зайвими деталями ??? Хіба що спостерігається така слабенька асоціація : падає дощ, бо Головний Герой іде мочити упирицю.

Використовуйте самоперевірку : чи змінився б фінал твору, аби під час мандрівки вандрівця дощу не було б ?

Те ж саме з описом пейзажів. Ви пишете : "Дорога ділила хутір на дві майже рівні половини і ховалася у ліску, який починався майже одразу за крайньою хатою." Навіщо оце : "на дві майже рівні половини ", як воно вистрілить у творі ? А що було б, аби дорога ділила хутір на дві дуже нерівні половини , або й взагалі на три половини ?? Це б тоді що, точно упириха старого мандрівника вашого замочила ?

3) Так само багато інших неточних деталей, котрі зменшують цінність Вашого твору . Наприклад, Ви пишете : "Вся його одіж промокла до нитки. Бриль майже на захищав сивої голови.".
Я вам точно скажу, що від дощу бриль не захищає сиву голову абсолютно, а не "майже". Це я знаю не зі сторінок фентезійних шедеврів, а з власної сивоголової ( на жаль) практики.

4) Ви пишете : "Він весь підібрався і, ..., швидко витягнув з торби довгого, з тонким лезом кинджала, і сховав його у рукаві."

Я вам точно скажу, що такі кинжали ніхто в торбі не носить, для цього використовується піхва, припнута до руки ( передпліччя), або ж до ноги.

Менше з тим, для боротьби з упирями краще використовувати не кинджали, а осикові кілля.

Сцена боротьби Головного Героя з упирицею описана дуже неправдоподібно. По-вашому, це якась недолуга упириця. "Упириця також почала сповільнюватися, головно через значну кількість порізів і глибоку рану..." А через що ж іще може сповільнюватися упириця ? не ті батарейки собі вставила, не "Дюраселл" ?

"У нього теж було кілька подряпин, але найбільше постраждала свита, яка вже висіла лахміттям." Розумію Вас, звичайно ж, жаль свитини. Краще б він цю свитину перед поєдинком зняв і акуратно склав на лаві.

"Раптом неясні тіні перескочили через тин, вигулькнули із саду і накинулися на Панночку." - Ви так і не прояснили ситуацію з цими "неясними тінями". Хто це був ( були) , звідки і навіщо ? Бійці "Беркута" ? Податкова поліція ?? УНА-УНСО ??? Так фантастика не пишеться, коли нізвідки береться хтось(щось) і вирішує долю Всесвіту.

5) Закінчуєте Ви своє гостросюжетне оповідання загадковою фразою "Біля ніг примостилася пара кудлатих псів." Що це за кудлаті пси і звідкіля вони взялися ? Чому вони кудлаті ? А якби не кудлаті , то що ? Чи це пси односельчан - жертв упириці ? А якщо так, то чому вони раніше з нею не розправилися самотужки ?

Треба Вам було ще наприкінці додати таку фразу - "По ріці пропливала дохла корова. Чимось смерділо ." - вона би додала Вашому творінню загадковості і містичності.

6) А де взагалі повний Місяць, треті півні і тому подібні аксесуари ? Чому ви це ігноруєте ?? Так ніззя.

7) я вже й не кажу про купу орфографічних та пунктуаційних помилок. Чому б вам не перевірити текст хоча б у Ворді ??

Це лише коротенький перелік Ваших помилок і "перлів". Ви мене знову провокуєте на написання "Сказання про старого характерника Карпа" ! :)

Я Вас був похвалив, а Ви мене так підводите ! Негарно !!



То був я, Кам.Ю

© анонім, 05-02-2007

Мій варіант назви : "І ти, Брут..."

© анонім, 05-02-2007

Пане КамЮ, прочитав твою сцилку -"КАК НАЗВАТЬ СВОЮ КНИГУ?" - ну наче автор у мене списав "Як писати фантастичні оповідання" :) Хоча дата у нього стоїть 2002 рік.

Отже, придумуємо назву по контексту другого варіанту оповідання:
- "Помилка старого характерника"
- "Старий характерник і Кудлаті пси"
- "Смерть відьмоупириці"
- "Кінець легенди про Вія"
- "Розмір кинджала має значення"
- "Вій-2007"
- "Ніч після Івана Купала"
- "Від рассвєта до рассвєта"
- "Остання пісня Тіто і Тарантули"
- "Графиня Дирокол"
і т.п. - пропонуйте.

К.Черкаський

© анонім, 05-02-2007

Нє, колего Юрію, ти лев. Я ставлю високі вимоги не до автора, а до твору. Перед нами - продовження "ВІЯ". І це наперед висуває високі вимоги до всього - і до стилю, і до змісту, і до всього іншого. Аби це було продовження, до речі, "Трінідада і Тобаги", то я би не застосовував настільки важку артилерію. А так - не можна допускати профанації Гоголя. Планка занадто висока. Не можеш - не берися, взявся - терпи.

Нова глава, котра тобі так сподобалася - на жаль, просто непрофесійний опис двобою . Настільки непрофесійний, що аж проситься, як я вже писав вище, "Сказання про характерника Карпа" :)

Ті ж соковиті архаїзми, котрі тобі теж припали до вподоби, ( а я , до речі, не зрозумів, про які саме ти вів мову) - вони теж мають вживатися доречно, а не лиш би ужити. Гадаю, тут якраз другий варіант. Моя думка - твір кращим не став ( бо ж ми міряємо по Гоголю, а не по карподерешам), гіршим теж не став, але проклавши вектор від першого варіанту твору до другого, можна помітити, що автор взагалі рухається не туди.

Автор приділяє увагу другорядним речам, безмежно насолоджується озлобленими викриками упириці-відьми і втрачає суть. Точніше - не знаходить суті.

До речі, важливий момент : автор не вказує, як і коли саме Панночка більше відьма, а більше упириця. Та це й спірно, чи зберігаються відьмацькі здібності після перетворення людини в упиря.
Вперше бачу ( чую, читаю), щоби упир(иця) застосовувала якісь закляття. Було би цікаво дослідити цю тему, якщо автор осилить.

К.Черкаський

© анонім, 05-02-2007

  Додати свій відгук
 
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія ] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.0103058815002 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО  WWW.UKRKNIGA.COM - найбільший вибір словників та підручників в Україні
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif