Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51558
Рецензій:	96010

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Очерки бурси вічно живі

(Рецензія на твір: "Шнирь", автор: Emilli)

Крає серце Ваше оповідання, шановна пані Емілі. Вірю, що воно так буває сьогодні, знаю, що воно так було в мої часи, читала, що так було й у Пом'яловського, наприклад.
Ви яскраво та чітко окреслили проблему, без витискання сльози. Віриш у правду ситуації, тому хочеься радити не авторові, а героям.
Не можна бути потенційною жертвою, не можна провокувати негідників на насильство. В мене - інший досвід, інше дитинство, інша школа. Але чи не тому, що я ніколи не дивилася на роль жеотви, як таку, що пасує мені. Коли вже в трохи доросліші роки, потрапила в ситуацію, звідки, здавалося, немає виходу, просто схопила кухонного ножа, що був під рукою, та й встромила в брудну руку, що тяглася до мене. Цього майже завжди буває досить. Досить буває просто саказати собі, що не дозволиш - будь що - знущатися з себе. Врешті-решт, в житті діють ті ж самі фізичні закони ( які я погано знаю :))), - чи то важіля, чи буравчика :) - треба бути готовим у чомусь програти, щоб виграти головне. Якщо ти зробиш самоповагу однією з головних своїх цінностей, це відчують й інші. Не відчують - доведеться показати, що ти не жартуєш.
Цікавий пласт проблем Ви зачепили - чекаю на Ваші подальші оповідання.
З повагою
Галина М.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.038191795349121 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати