Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Незарах

(Рецензія на твір: Без назви. З Інни Ліснянської, автор: Галина Михайловська)

"Іще не вечір. Хмар намокле хутро. Та вже й не ранок." - три речення. По смислу друге і третє речення мали б помінятись місцями. Але що поробиш, якщо хутро з перламутром так добре римується?

Невже "манір галантний" - це те ж саме, що "опьіт оптимистов"?

Невже "домінанта часу" - це те ж саме, що "неистовство времени"?

Куди поділися перебои и частотьі?

"І хай в них мерехтлива аритмія,
Що нам з того, що буде на землі?!" - тобто, якби мерехтливої аритмії не було, то земні події нас мали б цікавити більше?

Остання строфа у тебе найгірша. А вона між тим найголовніша в віршику, там ключові слова, які ти переклала так:

"А незнання – це величезна сила.
…Хоча для нас це недосяжний дар."

У тебе виходить, що для нас сила незнання в принципі недоступна. В оригіналі є такий смисл? Нема. В оригіналі сказано просто: незнання дає таку силу, яку ніщо дати не може.

Але критикувати переклад просто, а свій зробити - то інша справа. Тому я вирішив теж спробувати свої сили - можеш попинати ногами.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.044395923614502 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати