

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	823
Творів:	12423
Рецензій:	19220

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Буде боляче

(Рецензія на твір: Ірій, автор: Ігор Скрипник)

Наперед перепрошую молодого (?) автора - буде боляче.

У Вашому творі наразі дуже багато проколів. Дуже. Від цього твір не сприймається.
По-перше, русизми. Я й сам інколи ними грішу , он мені роблять зауваження - не вживати НАВІТЬ У РЕЦЕНЗІЯХ вираз "по крайній мірі" :) оскільки русизмів ДУЖЕ БАГАТО, перлічувати їх немає сенсу, наведу лише приклад : ви пишете "орієнтуючись по слідах крові" , коли треба було б "орієнтуючись за слідами крові", або й не "слідами крові", а "краплями крові", бо "сліди крові", це коли , наприклад, перевозили труп в багажнику і потім відтирали кров, але все-таки до кінця не відтерли і залишилися сліди.... ( але це вже не русизм, а методологія).

Що стосується сюжету і оповіді - не викликає він довіри, весь час на чомусь спотикаєшся. Наприклад :
"Посвист стріли… і блискавка, створена людською рукою пронизує бік лані. "
Я так розумію, стріла була дерев"яна, а не металева, як на сучасних змаганнях зі спортивної стрільби з лука ? То як можна порівнювати дерев"яну стрілу з блискавкою ??? Бачите, вжили ширпотребовський штамп, а воно не пляше....

"Від несподіванки тварина підстрибує на місці, "
Так і бачиш картину : лань, наче Ослик Іа в радянському мультику, підстрибує , крутячись навколо власної вісі, на місці : " І я , і я , і я таво же мнєнія".

Для чого писати "підстрибує на місці" ? Зрозуміло й так , що не в довжину....
Потім, як це - від несподіванки ? Може, не від несподіванки, а від болю ? А то тіпа пасеться лань, думає собі - тут то точно ніхто мене не підстрелить, а якесь падло приходить і несподівано й віроломно стріляє... Картина Рєпіна "Нє ждалі..."

"...засліплена болем кидається в гущавину лісу і зникає під яскраво-зеленою ковдрою листя та візерунком гілок."
якщо присутня "гущавина" і "ковдра листя", то де ж там може бути той "візерунок гілок" ?? Хіба що підрозумівається, що він десь там , той візерунок гілок є, бо мусить же на чомусь триматися листя....

"Сергій зривається з місця і мчить за пораненою твариною. Він точно знає, що вона далеко не втече. " Якщо він точно знає, що вона далеко не втече, то навіщо ж зриватися з місця, як сумасшедший ? Можна непоквапом прогулятися, попити пивка дорогою, все одно ж вона далеко не втече, бо він точно знає.

"Його рука не здригнулася, коли він спускав тятиву,"
А коли натягував тятиву ? Теж не здригнулася ? :) А якби здригнулася , тоді що ? Весь хід оповідання би змінився ? Навіщо перевантажувати твір такими штампами, якщо вони надалі не відіграють значної ролі ?? Якби рука здригнулася, що тоді, не народилася б дитина, чи що ?

"... і тепер потрібно лише дочекатися, коли тварина знесилиться від втрати крові, замертво впаде на землю, після чого її можна буде забрати із собою на стійбище."
Поки тварина буде знесилюватися і падати замертво не будь-куди, а НА ЗЕМЛЮ !!!!! - можна , знову ж таки , попити пива.

"Він продирався крізь кущі і переплетіння гілок, орієнтуючись по слідах крові, які вели його слідом за ланню." Занадто багато слідів.

"За спиною, у сагайдаку, торохкотіли стріли, по ногах била мисливська сокира, нив бік від рукоятки ножа, але мисливець не звертав уваги на такі дрібниці."

Я не знаю, аби я був професійним мисливцем, я би оббив внутрішню частину сагайдака чимось м"яким, напрклад, шкірою якоїсь нещасної істоти, аби стріли не ТОРОХКОТІЛИ, бо це торохкотіння відлякує дичину і , навпаки, приваблює мисливців за скальпами. Так само я би якимось хитромудрим чином позбувся биття мисливською сокирою по ногах ( а яка вона з себе, ця мисливська сокира ????? і навіщо лучнику ще й сокира ??? якщо сокира така, як у гуцулів, з довгим руків"ям - на кого ви з нею будете полювати ???? хіба що оборонятися від скажених кроликів....) І яким має бути ніж, щоб від його рукоятки нив бік ?? Я собі цього уявити не можу.

"Позаду залишилися тривалі години очікування на здобич,"
:) Розписали би більш детально, як він тривалими годинами очікував на здобич :) В часи тривалого очікування мисливцю, очевидно, дуже допомагала його мисливська сокира :)

"коли він нерухомо сидів в хащах, " уявіть собі : він нерухомо тривалий час сидить в хащах. Підходить до хащів лань і починає мирно пастися, не сподіваючись зустріти в цій ділянці лісу якихось придурків на кшталт колишнього губернатора Харківщини. Пасеться. Тут раптом з криком "хай-йя" із хащів з"являється мисливець із луком в руках і дурацькою сокирою з довгою ручкою, котра його постійно б"є по його мисливських ногах. Мисливець починає прицілюватися з лука в лань, весь час при цьому поправляючи сокиру, аби вона його не била по ногах, і мисливський ніж, аби його рукоятка не тисла його в бік. Лань пасеться собі і далі , вона не сподівається, що такий ідіот зможе в неї поцілити. Це її і погубило. Несподівано цей ідіот таки потрапляє в неї. Лань здивована. Від несподіванки вона починає підстрибувати на місці : влучив ! влучив ! влучив таки, сучий син !!

Авторе, подивіться хоча б кілька разів серіал "Володар перстнів", там показано, як стріляти з лука.

"Ось він побачив знесилену тварину, яка лежала на боці і важко дихала."
Як іще інакше може лежати лань ?? На спині, широко розставивши ноги ??? Візьми мене, відважний мисливцю ??

"В її очах він не побачив страху, а лише осуд і приреченість."
В її очах він не побачив страху, а лише осуд ; здавалося, вона хоче сказати : "Всіх не перестріляєш, фашистська сволоч !"

"Сергій підійшов до неї і одним рухом перервав її страждання. "
Мені навіть страшно собі уявити, що це був за "один рух". Так ось для чого йому була потрібна мисливська сокира !!!!!!!! Обухом по голові нещасної лані !
Чи може він був зоо-некрофілом ?? О Боже, я починаю божеволіти від тисяч альтернативних версій ! "Одним рухом" він засадив їй древко сокири в ... рот і вона задихнулася. А що, дика ж , озвіріла людина, цей Сергій.

"Бідної лані йому не було шкода."
Не така вона вже й бідна :)
Тут я хотів сказати, що раз ви пишете "бідна лань", то тут вже простежується жаль Сергія за загиблою, хоча це і текст від автора, але в контексті воно сприймається. як передача відчуттів ліричного героя. Тобто, знову не пляше.

"Ось над деревами появився дим від вогнищ,"
Чи то дерева були низькі, чи то атмосферний тиск зростав ...
Якщо це було в лісі, то він не міг побачити, що "над деревами появився дим від вогнищ", бо в лісі одні дерева заступають інші ; крім того, якщо це були не спеціальні сигнальні вогнища, то зазвичай їх стараються розкладати без диму, використовуючи сухі дрова ; знову ж таки - мисливці за скальпами не сплять. можуть вистежити селище і т.п. требе було написати на кшталт - " між деревами з"явився димок" чи ще якось ;

Все, припиняю це іздєватєльство.
Шановний авторе, ваш твір можна було би скоротити щонайменше уп"ятеро, викинувши все зайве, що перевантажує твір, а тим більше те, що є абсолютно несуттєвим для твору. Ви хотіли показати, що внаслідок глобального потепління українці переселилися на північ, це зрозуміло ; але чи не хотіли ви зобразити, що внаслідок глобального потепління українці стали вже зовсім дурними ? Крім того, а куди ж поділися ті північні племена, на чиї землі українці прийшли ??

Вважаю, тема не розкрита. Твір треба докорінно переписати.

Щиро дякую за відгуки на мій твір.
Критику я сприймаю цілком позитивно.
Наступного разу, коли писатиму твір - не буду поспішати. А так перший млинець вийшов трохи глевкий. Недарма говорять: "Поспішиш - людей насмішиш".
К.Ч-му. Рецензія мені сподобалася більше, ніж ваше оповідання. Хоча також смішно.
І.С.

Я теж сміявся до сліз, аж доки чаєм не захлиснувся... Але ж твір читають. Значить він привертає увагу. І не важливо чим... Цікава це тема "постапокалітика"... Тре щось самому настрочити

П*яточкін

Коко!
Це було надизвичайно жорстоко. (Я не про мисливську сокиру, а про Черкаську рецензію!) Але водночас я реготав до сліз - аж поки не почалася в мене гикавка.
Шановний Ігоре!
Будь ласка уважно прислухайтеся до всіх зауважень Коки, але не сприймайте їх занадто особисто. Повиправляйте що зможете і ПИШІТЬ ЩЕ! (І при цьому пам"ятайте, що Вас знову читатиме Кока Черчкаський!!!)
Щиро,
Олесь Б:)

	Додати свій відгук

Згенеровано за 0.0221772193909 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design