Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51553
Рецензій:	96005

Наша кнопка

Код:

Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: фрески (рефлексійне) , автор: Viktoria Jichova)

Навіть якби я була там, У Тремосіне, разом з тобою - я, мабуть, стільки б не побачила, як ти розказала у цьому вірші. Віко, ти - фантастична. Забираю в улюблене - і тисну усі кнопочки!!!!!
А щоб ти бува часом знов не витерла своїх творів - ти ж дуже ніжна і вразлива, емоційновибухова - то я трохи схитрую - (не будеш гніватися?) - улюблені твори я тепер переношу собі у рецензії!!!!!

фрески (рефлексійне)

Черговий потяг
прибуває на перехресну станцію.
Роззявляється паща метро:
витікає пістрявий натовп,
тече самоплином -
(а жінки в коротеньких барвистих суконках , мов квітки)
виносить й мене -
одну із тисяч тисяч-них,
у цунамі юрби
й несе швидкісна течія
до ескалатора,
до іншого берега -
ще мить і ступлю,
на сходи - рухомі піски,
що винесуть вгору
на спеку, у міську Сахару,
а, може,
прямо до неба...
Біліє над підземеллям
порожність отвору -
випливаєш,
себто сходи самі випльовують
прямо на сонце,
струмінь жаркого повітря
вдаряє y голову -
Прага у фата-моргані
пливе...
все пливе..
і пливе молоко серпантин,
цвітуть білим лотосом
фотозблиски доріг..

**************
...а якась місцева сіньора -
і я - нетутешня туристка-прибулиця
вирушаємо
з різних кутків Тремосіне*:
кожна за чимось своїм,
кожна з окремою ціллю,
я - з рюкзачком,
бадьоро у подорож
за пізнанням
сонливого генія лоці
сільських італійських сієст,
майже підстрибую
слідом за віянням теплого Ора -
золотого південного леготу..
А вона (най буде ЛучІя,
чи Барбара,
чи, може, Франческа) -
вся традиційно у чорнім -
як жінка з фрески -
шкандибає y тінях процесії,
йде на прощу у Везіо**,
на вечірню молитву в костелику
святого Бартоломея..

Вдаряють згори
вперше дзвони -
час надвечірній.
Побіля черешні,
що вже відродила,
в притінку
облупленого,
з потрісканими ставнями,
дому,
(що ще пам´ятає часи Муссоліні),
сяде стомлено,
захрускотівши кістками
(клятий біль в крижах знов дав себе знати),
на прохолодному камені,
розвяже свій полотняний клунок,
вишкрябе звідтам кілька олив,
зрання спечену чабатту***, овечий сир,
свою нерoзлучну вервицю -
відшамкає екстатично потрісканими,
наче висохле русло ріки, устами
кілька обов´язкових молитов,
нарешті - кілька ковтків біанко**** з бутля,
і побреде собі далі...

Вдаряють вже вдруге дзвони -
час перед вечірньою мессою..
Доходжу до Везія -
скроплюю руки, обличчя й розпалене тім´я
водою з фонтану святої Марії -
костелик святого Бартоломея
ще тихий і зовсім порожній..
Заходжу,
біля статуї Терпителя в гробі -
зовсім поруч є інша,
майже невагома -
статуя Небесного Спасителя
у лазурових шатах, гаптованих золотом..
Ймовірно, статуя вдивляється
отак сумно і ніжно,
i пристально
у кожного прихожого...
Молюся..
мабуть, саме для цього прийшла я сюди,
щоби в цих мармурових очах
побачити живу іскру Бога?

При виході
стрічаюся з очима старої Лучії,
вона проходить повз мене,
прямує
до статуї,
припадає коло неї навколішки.
Мене б дуже цікавило:
про що вона молиться?
(a, може, це була я - та,
що пройшла не повз,
а крізь мене?)

Виходжу назовні -
сонце, нанизане на шипи альпійськіх хребтів,
кровоточить
ренесансною позолотою
на соковиту патину лук,
на сивину оливовників,
на каскад виноградників,
a внизу - темні зблиски Ґардського озера****,
угорі - олеандрів пастель пелюсткiв
i глибокий, ясний блюмарин..

Дзвони вдарили втретє -
співають -
вже скликають довкілля на мессу.
Відлиск осяйного Риму
тут y кожному порусі,
у кожнісінькім закутку..
Горить-догорає іще одна
із незліченних жарких
романських неділь...

-----------------
*Тремосіне -довкілля містечка Тремосіне (Tremosine), що лежить у горах над озером Лаґо ді Ґарда (Lago di Garda).
**Везіо (Vesio) - село неподалік Тремосіне;
***чабатта(ciabatta) - італійський хліб;
***біанко (bianco) - так італійці цього регіону скорочено називають біле вино власного виробництва;
****Ґардське озеро - альпійське льодовикове озеро, найбільше і найглибше в Італії

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.028767108917236 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати