Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51558
Рецензій:	96010

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Цей вибір - без вибору....

(Рецензія на твір: ***, автор: Наталка Фурса)

Ну... кожен, творячи, ставить "во главу угла" щось своє - хтось підкреслено вишукану форму, при цьому часто геть нехтуючи змістом; хтось - навпаки; хтось - настрій, який буде нагадувати, що цей вірш написаний саме отого дня, саме за отих обставин, і тільки вони йому дорогі; хтось творить, аби здобути; хтось творить, аби позбутись... і цей список можна продовжувати далі, далі, добезкінця...

Щодо тебе, то ти віршами живеш, і не в сенсі - не можеш без них жити (хоч і в цьому сенсі, безумовно, теж), а в сенсі - ти своїми віршами освітлюєш життєву дорогу, вирішуєш ними наболілі проблеми, відповідаєш на риторичні запитання свого життя. Це така творчість - робота - пошук - сенс. На вершині піраміди стоять завжди (ну майже завжди) смисли і висновки. Вірші твої часто таять у собі декілька потайних ден, знайти і побачити які дано лише одиницям. От ми й підійшли до одного з основоположних питань: для кого ми пишемо? Сказати, що Фурса пише виключно для себе і геть нехтує читачем - означає збрехати. Радше так: Фурса думає про свого читача надто добре і дуже часто бачить його схожим.... на себе. А якщо врахувати ще й сьогоднішній ритм життя, де все поспіхом, усе на льоту, усе прискорюється ще дужче, і де той читач, який здатний довго сидіти і обмислювати текст, на перший погляд не такий уже й смачний? Так! Так! Тільки на ПЕРШИЙ Погляд, а далі він побачить і оцінить... Але ж - де він? Якщо здебільшого поети читають поетів, шукаючи суголосся, співміряючи, порівнюючи, приміряючись - "як в дзеркала, зануришся в обличчя ".

Тому то й виходить, що треба... я не знаю як це назвати - примірятися до смаків читача? Годити йому? Враховувати його зайнятість і лінь? Чи враховувати його рафінованість, яка не пробачить КВДЗ (як в дзеркала) і далі не дозволить читати? Чи досвід, який не пропустить нечистої ремінісценції "заблудлий поміж сосен і доріг", бо - яких доріг? Чи навіть снобізм, дещо притаманний автору цієї рецензії, який не розуміє навіщо тут "сухий корж", бо він не вписується в його систему естетичних координат? Та хіба можна врахувати все? Навряд... А що ж тоді робити? - Переконаний, що шукати гармонію. Іноді - робити винятки. Наприклад, один раз пожертвувати змістом в ім*я форми, один раз - знехтувати глибоким змістом во ім*я красивої метафори, бо саме краса, як би ми скептично до неї подеколи не ставились, якраз і приваблює читача, саме завдяки красі читач і летить до вірша, як нетля до вогника. Решту він бачить уже потім. Але ж треба щоб він прилетів...

Щодо цього вірша, то він примітний тим, що, нмсд, тут зроблено спробу такої гармонії, тут зроблено крок до емоційно-смислової рівноваги, з чим я і вітаю тебе, Наталко.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.039121866226196 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати