|
|
| Авторів: |
823 |
| Творів: |
12423 |
| Рецензій: |
19220 |
|
|
|
Код:
|
|
 |
|
 |
Шановний М.Гоголю
Річ не в поетах національного рівня, їх звісно достатньо в Україні, а в поетах світового рівня, в новаторах світового рівня в області поезії. Їх нажаль немає. Можливо, і Шевченко ним не був, але став, зробили з нього такого. На предмет Шевченка Ю.Андрухович написав дуже гарне есе "Shevchenko is OK", радив би вам його почитати.
Стосовно російської поезії. Це не я давав Нобелівські премії Пастернаку та Бродському. Їх визнав світ. Світ також визнав Єсєніна, Блока, Цвєтаєву, Ахматову. Ми не маємо поетів світового рівня, і це дуже велика проблема.
© Andriy, 09-04-2007 |
Наша полеміка є безперспективною, позаяк є світоглядною. Лише зауважу, що творчості Тичини все ж більш характерні брязкотливо-агресивні ямбовані агітки штибу "Партія веде" чи "Чуття єдиної родини". За своє життя Тичина написав їх куди більше і саме тому "Партія веде" є більш характерним і показовим твором з доробку цього автора, ніж "Кларнети".
Радянських поетів трицятих я б радше порівнював з їхніми сучасниками - поетами празької школи. Особливо хочу згадати Телігу і Ольжича.
Кам.Ю
© анонім, 12-01-2007 |
Вибору не було. Це Вам у наші роки так здається. Назвіть-но мені хоч одного з відомих літераторів, хто замовк і став письмоводітєлєм. Або "Партіє веде", або до стінки. Репресовано було не тільки поетів а й майже всіх філологів. А ці чим таким пролетарській ідеології могли нашкодити? Лише тим, що вони були УКРАЇНСЬКИМИ філологами.
Якщо Тичинині "Сонячні кларнети" - нехарактерна для нього збірка, і не вершинний здобуток української поезії початку 20 століття, то про що ми взагалі тут розмовляємо, про яку таку поезію?
Щодо Вашого осуду конформістів, то не судіть і не судимі будете.
Я вважаю, що той же конформіст Рильский, будучи головним редактором Української Радянської енциклопедії, зробив набагато більше для нас, ніж усі рухівські нонконформісти разом узяті. Бо щось я не бачу жодної укладеної ними енциклопедії, жодного пристойного словника української мови, і т.д. і т.п. Ми користуємося здобутками 60-80 років 20 століття. А для цього українській інтелігенції в певний час потрібно було елементарно вижити.
© анонім, 12-01-2007 |
Шановний Гоголю, я знайомий з біографіями означених митців і навіть в школі вчив їхні вірші напамять. Особливо запала в душу така перлина української поезії як "Партія веде". Доречі, вірш написаний в 1934р(!).
В митця навіть у той час і за тих умов був вибір - замовкнути і скромно жити, працюючи напр, пісьмоводітєлєм в якому небуть "Укрзаготскоті" чи "Жиртресті" або поміняти совість на матеріальні блага. Адже під час репресій проти українських митців ці поети не були особливо відомими на тлі таких імен як Хвильовий чи Зеров і виплили після розстрілів і самогубств літераторів Червоного Ренесансу. А щодо українськості - сталінському режиму вони були потрібні саме в якості українських літераторів. (як пізніше на Галичині Галан). В сучасних шкільних читанках з під тон лєнінсько-сталінських панегіриків укладачі програм витягують кілька більш-менш пристойних дуже ранніх і не характерних для загального доробку цих авторів вірша, тоді як на усю празьку школу разом відводиться один урок.
Щодо різких оцінок - зраду, конформізм, пристосуванство не варто ховати за різними ефемеризмами. Це вже стало якимось національним видом спорту.
Кам.Ю
© анонім, 12-01-2007 |
А дарма Ви так про Тичину й Сосюру. Теж не вивчали їх біографію належним чином, мабуть.
Сосюра написав свого "Мазепу" в роки розгулу репресій, був запроторений до дурки і таке інше. "Загупали в двері прикладом..." - це теж його. Давайте взагалі категоричні судження про будь-що не висказувати.
В Тичини теж не все так трафаретно. Я подивився б на деяких сучасних українофілів у тих умовах.
Це трагедія старшого покоління радянських поетів. Саме трагедія. Але, помітьте, жоден з них не перейшов на російську, у найтяжчі для Мови часи. Ви думаєте Загребельний не міг би писати романи російською, його і так одразу ж перекладали. Але його тішило, що деякі нетерплячі росіяни починали читати їх українською, щоб не чекати перекладу. Очь так.
Про статтю шановного Андрія все вірно. В певний період хотілось спитати, яких ще українських філософів, крім Скровороди, він взагалі знає?
© анонім, 11-01-2007 |
Нє, так, до слова, я не фахівець - а дві потужні хвилі української поезії між Шевченком і Симоненком - Франко, Л.Українка, О.Олесь, Б.Лепкий, і друга - т.з. "празька школа" - Ольжич, Теліга, Маланюк, Мозенс - невже не внесли нічого нового до скарбниці української поезії? (щодо Тичин, Сосюр і прочих члєнів союза, що славили партію в роки Голодомору - згодний з автором. До речі, твори дуже непересічного композитора Сальєрі музиканти не виконую з етичних міркувань)
Кам.Ю
© анонім, 11-01-2007 |
|
|
|
|
