

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	720
Творів:	10809
Рецензій:	16413

Наша кнопка

Код:

Художні твори Проза думки про поезію

Українська поезія

© Andriy, 11-01-2007
На початку 2007 року українська поезія в жахливому стані. Це власне й не дивно, бо проіснувала вона поки що зовсім небагато. Почавшись власне на Котляревському менш ніж за століття вона спинилась у розвитку на Шевченкові. Потім майже сто років її не було,(бо називати покоління Тичини, Сосюри періодом розвитку української поезії дуже смішно), аж до появи покоління «шістдесятих», що було власне тільки початком української поезії, таким собі «першим криком». Бо що зробив Котляревський у поезії? Він брав античні форми і заливав туди українську мову, тому воно так кумедно і виглядає. Шевченко навпаки, шукав форми у фольклорі, у піснях, починав шукати українську форму, яка була б органічною з нашими думками та мовою. Але все зробити він не встиг, а його наслідники не змогли. Стус та інші вже творили форми самі й брали сучасні образники, провели велику роботу, але вона у поезії не повинна припинятися. Та щоб дійти до більш менш високого рівня розвитку, поезії треба пройти дуже важливий етап—філософський, етап, де красивим є не образ, а хід і витанцьовування думки через звуки, ритми і рими або їх відсутність. Філософська поезія—це поезія Рільке та Т.С.Еліота, Ніцше і А.Бєлого та багатьох інших. У української поезії не було цього етапу, а його потрібно пройти. Якщо глянути на російську поезію, де розвиток не припинявся майже ніколи, то ми відстаємо від їхнього рівня років на сто. Звісно, є великим мінусом, що після перших, доволі незрілих, спроб Сковороди, Україна не має жодного новаторського філософа. Це дуже великий жах для культури загалом, а для поезії особливо, бо що з мистецтв ще так близько пов’язано з всією філософією, як не поезія. Музика, танець, архітектура більше тяжіють до однієї частини філософії—до естетики. Так, ми занадто традиційно-консервативні, ми занадто повільні у роздумах і у рішеннях, де більше «за» ніж «проти», ми занадто толерантні, щоб вихопити мікрофон на світовій сцені і в голос заявити про себе, навіть спроби декого зробити це, оточуючими оцінюється, як зухвальство. Та, якщо подивитись на українську прозу, яка зараз має Андруховича, Жадана, Дереша та інших, яка теж дуже пов’язана з філософією, гадаю що поезія теж матиме низку своїх видатних прізвищ зовсім скоро. Бо ми талановитий народ, у нас дуже поетична мова, якій мабуть навіть рими є зайвими, бо ми вміємо творити і пишатися цим. Метафорика Метафорика сучасних поетичних творів, зовсім не відповідає сучасному навколишньому світові. Є авто, метро, ноутбук, мобільний, концерти поп-зірок, футбол, квіти в переходах, супермаркети, офіси і політичні партії, ліса, пронизані автошляхами, скейти, чорнобильська зона відчуження, шахти, Карпати, Чорне море, Крим, татари, які хочуть землі у Криму, за те що вони 200 років мали наших пра-пра-пра-пра-пра-пра-бабусь за товар та шльондр, У.Еко та Делез, телебачення та Інтернет, повішений Хусейн та одинадцяте вересня, маріхуана з п’ятнадцяти років, секс з тринадцяти, повії, безробітні і бідні люди і багато-багато інших важливих речей і випадків існує наразі у світі українця, які не-рефлектуються поетично, не-конденсуються поетичною мовою, а значить і не-усвідомлюються. Весь навколишній світ бажає бути об-думаним, та ще й красиво. Чим тонша думка або прояв емоції у вірші, тім він і красивіший. Це мій погляд на те, якою має бути метафорика сучасної української поезії. Рима, ритм і строфа Рима вже давно перестала бути обов’язковою для вірша, а такі уявлення як «точна рима» взагалі є чимось аж занадто архаїчним, тому не слід навіть це обмірковувати. Те саме стосується ритму. Та хоч це й необов’язково, та зловживання верлібрами теж не приносить якогось поступу. Потрібне балансування між верлібром та точною римою, строфікою, та ритмом. Тоді буде діло.
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

авторе..
© Олексій Тимошенко, 15-01-2007

філолог-компаративіст, блін
© вомбат, 11-01-2007

Мені просто смішно. Але насправді це дуже сумно.
На цю рецензію користувачі залишили 6 відгуків
© М.Гоголь, 11-01-2007

Згенеровано за 0.00981211662292 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Українська поезія

авторе..

філолог-компаративіст, блін

Мені просто смішно. Але насправді це дуже сумно.