Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: БА - БО - БА - БА, автор: П.Домаха)

Пане Петре, маю поруч схожу картину. Мій будинок фасадом дивиться на одну з наймодніших нині набережних міста, куди приїжджають молоді фотографуватися та відеозниматися. Поруч банк, одягнутий в синє скло. Березовий гайок перед баном зрубали, а натомість водограй, що не працює, і східний садок з пожовклими туями. А зади всієї цієї краси виходять вже на трущоби, що тягнуться до залізничних колій, і на Москалівку, Гончарівку, колись уславлені, а наразі бомжівські харківські райони. Коли йду до гаража, то потрапляю в своєрідний світ, що вже вимирає, але ще існує. Напіврозвалений будинок викупили вірмени, поставили рядом ларьок і торгують пивом і морозивом. А численна родина сидить під деревом поруч на стільцях, в халатах, п"є теж саме пиво, їсть те саме морозиво і насолоджується життям. А біля сусіднього будинку за будь-якої погоди гуляє дядько, вочевидь, після інсульту. З ціпком,в капцях, піжамних штанях і в майці. Помалу він вже став переходити порослу травою вулицю, заходити до сусідніх провулків. А перед кризою на місці кількох розвалюх розпочали будівництво "Торгівельно-розважального" центру (так пише на ескізі будови, що почепили на паркан). І я все думала, що ж буде з тими вірменами, що у них влітку на подвір"ї можна і кавуна вибрати з величезної гори, і за пивом чи не вночі вибігти... Що буде з цим дядьком? Адже його теренкур проліг би просто попід фасадом цього "Центру"...
З численими сірками, що я збираю для них їжу?
Та й з нашими гаражами .... Але буває, що й криза на добре виходить. Вже два роки стоїть той центр, недобудований, наполовину обкладений синім склом. А дядько та сірки поки що так само курсують трущобними провулками позаду мого будинка. Вірмени час від часу смажать шашлики, і такий аромат, що аж вдома не всидиш, і грають свою музику - мабуть, дні народження чи весілля у них.
Звісно, колись криза скінчиться. Центр добудують. Зміниться й все навкруги нього. Колись старе має віджити, нічого не поробиш. Але чи прийдуть замість цих товстих веселих тіток, кульгавого дядьки і безпритульних цуциків такі, що будуть краще за них? Не знаю...
Оце частина з тих думок, що навіює Ваше оповідання.
Дякую
Галина

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.027132987976074 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати