Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51586
Рецензій:	96021

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Отож, почнемо,

(Рецензія на твір: Ну, за камелії..., автор: Уляна Галич (Консуело))

пані Консуело, обіцяні "Розмови про літературу". Конкретно по гарячому.З усією відповідальністю заявляю, що вірш "Ну, за камелії.." вартий того, щоб перефразувати його і підняти келих "Ну, за Консуело...". Роблять його, по великому рахунку, дві фрази: пітбуль на кличку Муха, який моментом створює випуклий образ підстаркуватого багатенького пана з його усталеним, розміреним способом життя... а тут весна, холера ясна! Серце рветься, а розум зупиняє. У старих людей, як правило, розум більший за серце (хоч і розуму вже того..., але це інша тема). Тому панові з усієї сили не хочеться іти на поводу у весни і отієї лолітки, він і давай придумувати собі одговорки - оте все, що слідує у вірші далі. І останнім гвіздком у гроб сподівань на давно забуте блаженство якраз стає друга ключова фраза: "Здається, жінка просила купити сиру". Промовляє її підстаркуватий пан з явним полегшенням - і повертається у звичну атмосферу доживання свого нікчемного життя до смерті. На заключення мушу додати, що авторка ставить читача перед питанням, яке продовжує мучити його (читача) ще довго після прочитання твору: може, таки краще, аби стріляюча очима трохи повивертала кишені? Не задарма ж... Щодо техніки написання, то я аж прицмакував від задоволення, натрапляючи раптом серед білого вірша на риму! Чесно. Ставлю за вірш найвищу оцінку, додаю до улюблених і рекомендую для прочитання іншим.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.036904096603394 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати