знову ця весна обкурена дешевим планом
швендяє понад озером шукаючи рибного місця
трощить вітрини лампочки в ліхтарях з жиру біситься
бісики пускає підстаркуватому панові
в гарному пальто доволі відомого бренду
і цуциком пітбуля на повідку на кличку Муха
–…то як величати вас, панно, кажете? я прослухав…
вже вибачте дурня…
можливо, по шклянці бренді?
далі – просто як пальці… словом занадто просто
назавтра вона вже вивертатиме йому кишені
потім напевно він зрозуміє що був мішенню
а пізно братику… пристане немов короста
вичавить витрусить пустить з торбами по світу
навіть фотки її не лишиться – тільки спогад
що ж ти накоїла маленька скурвлена погань?
буде вже корчити з себе не-знати-яку лоліту
синьою птахою поміж рядків курсирити
гратися в піжмурки в дихай - не дихай - і ще не дихай
к бісу ті бісики – воно ж ходяче стихійне лихо
слухай...
здається жінка просила купити сиру?
