Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96047

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Чому у нього випадає волосся? Бо він лисий.(не Олег)

(Рецензія на твір: КНИГА МУДРОСТІ ІІ, автор: Олег МАРИЦАБО Серый)

У мене є син, якого не можливо перевиховати...

Ну що я можу сказати. Майже нічого. Але з того нічого виберу кілька слів, так, як ти вибрав мовчання і без зупинку ним говориш.

Як для художньої літератури – нудно, задовго. Але це не художня література, не художня, бо не має образності. Навіть не література, бо проповідь. Це якщо розглядати, як філософію.
Та якщо сприймати, як твір у ньому, як ніде інде, є художній образ. І навіть не знаю що це – той «кінець світу», «страх» чи «безстрашшя», а може, сам Олег, як представник «вищого світу».
Той образ так «вдало вписався» у змальований "інтер’єр", що вже не розрізниш – де початок, де кінець, де реальність, а де фантазія. І тільки но мені, як читачу, захочеться спробувати поринути у «мудрий світ» мене відштовхує тупість, власна тупість. Про яку щохвилини нагадує автор, кажучи: варто лише захотіти і ти станеш мудрим... (це не цитата).
І я от подумала: якщо бажання відіграє таку велику роль, бажання сили, бажання віри, і ще там якісь бажання... то може, варто побажати.
Побажати віддати страх Йому...
Справжня віра має три початки: прозріння, прийняття і страх перед Богом.
Страх перед Богом. Звичайне словосполучення, але що в ньому закладено?
Може страх перед Божим гнівом? Бог не вміє гніватися, бо Бог – Любов.
Тоді, може страх опинитися в пеклі а не в раю? Бо адські муки такі, що в звичному нам житті їх можна порівняти – за долю секунди розривається серце людини.
І ми розуміємо ті муки, як тілесні. А що, як серце розривається від духовних страждань?
То що ж то є за страх? А це страх у кожного особистий, наділений любов’ю до близьких людей, бо своєю Вірою кожен з нас рятує не себе, а їх. Справжні віряни моляться і за своїх ворогів. Але щоб за ворога молитися, його треба любити. То може це страх нелюбові? Страх лукавства перед Богом?
Може Олегу, варто за нас усіх: немудрих і грішних просто мовчки молитися? Бо для нас це буде найбільше спасіння, найбільше прозріння, найбільший страх перед безстрашшям? Молитися за наше прозріння. Молитва має велику силу. Правду кажу, Олег.?Нечую твого голосу. Мабуть я глуха, глуха і не зряча. Скажи мені, бо я скоро почну тобі вірити…вірити у власну тупість.
Віра має три початки: прозріння, прийняття і страх перед Богом.
Для прозріння, як автор писав раніше, не потрібно відкривати наші очі, треба відкрити одне єдине прозорливе око Любові.
Для прийняття не потрібно «розривати душу» чи «відкривати серце», треба омити кающимися сльозами духовне серце.
Для страху перед Богом – треба бути святою людиною, але не знати про це. Бо, коли людина знає про свою святість, то уже не святість.
Та хіба бувають святі люди...?
«Книга мудрості» шановного автора полягає у вченні – ким бути, як бути, яким шляхом іти, куди йти, з ким, для чого... З покон віків різні мислителі по різному трактують вчення віри, створюючи так звані гілки Божого письма.
Їх різниця вирізняється у сприйнятті кожного слова. Одне слово – інша суть. Тому існують розбіжності, тому існує дискусія, та я вже якось казала, що істина породжується в спорі. Звичайно Олег несе нам, як звичайним людям неабияку інформацію. Вона вагома і значуща...
Але та інформація має різні формати сприйняття – якщо я розумію, що біле то чорне, то інша людина – навпаки, і завжди знайдеться хтось, хто скаже: не біле, не чорне, а сіре.
З покон віків ведуться бесіди про кінець світу. Були, є і будуть пророки.
Сам Бог ходив по землі, був Пророком, Сином Божим, Ісусом, але ми(люди) умудрилися Його розп’яти...
Дивна штука – мудрість, чи не так?
А коли Ісуса запитали – як ми знатимемо, що то кінець. А ви вмієте визначати по сонцю, яка година, вмієте дивитися на хмари і знати, що буде дощ... будуть ознаки – сказав Він.
Та будь-яка ознака має ще одну ознаку, а може і більше. Аби їх правильно розпізнавати треба знати більше. Олег знає більше, бо його голова(розум) неперевершений супер комп’ютер...

...Людина виплекала в собі безліч почуттів, розвинула інтелект – розум, що справді “володіє землею.” Людина осягає знання, що приводять до величі: такий собі комп’ютер-всесвіт, кожен з нас окрема часточка певної програми, програма назива-
ється – “Життя.” І як би ти не намагався прожити життя по-своєму, надаючи йому назву: власного, ти є складовою того, який “володіє землею” – Людство. І мабуть, гріх прабатьків то є їх майбутні покоління. Покоління, які скорилися поняттям: добра і зла, які пізнали любов та ненависть, які вчинили злочин проти самих себе – народилися. Машині притаманно ламатися, от ми деколи й ламаємося, вірніше було б сказати: казимося, та казимося вже кожен по-своєму. Зрубане дерево лишиться пнем, але стане прикрасою в чиємусь домі. Та в той же час в тій прикрасі лежить основа творця, таке собі продовження життя у вигляді певного атрибуту.
А як же пень?...(уривок з мого майбутнього твору)

Та щоб істинно оцінити той супер комп’ютер треба його розпізнавати, щоб розпізнати треба бачити ознаку, щоб бачити ознаку треба бачити...

Я дуже вродлива, дуже хороша жінка для свого чоловіка, дуже добра мама, я дуже скромна людина... Хіба це саме та скромність, коли ти говориш про свою неперевершену геніальність?
От мудрість це є найскромніше надбання людини. Щоб бути мудрим необов’зково бути генієм. Щоб бути генієм необов’язково бути мудрим. Бо ці дві речі( і всі інші) носять подвійні стандарти. Нема загально прийнятих мудрих людей. Є просто люди, і просто розумні, просто мудрі, просто генії, але кожен по своєму.
Вважаю, що творчість Олега є початком його величності, але лише його. Я розумію, і не лише я, багато речей написаних ним. Багато речей написаних ним є справді носіями прозріння, чи поштовхами. Але людина, як особистість вимальовує і бачить себе тою, чи іншою у своєму ж сприйнятті. Просто, як людині мені приємно, що хтось хоче врятувати Світ, людей. Та вважаю, що порятунок у кожному з нас, бо кожному потрібні – прозріння, прийняття і страх перед Богом.
Недостатньо просто йти за кимось(за Олегом). Це якщо розуміти ту ходу буквально. Але якщо розуміти духовно. То завдяки йому перед нами розкривається справді величезний світ духовності. Лишається вирішити – яким він є для мене, тебе, вас...

Дощ ішов. Я йшла під ним. Він був мокрим. Я також. Він був холодним. І я змерзла. Ми обоє дійшли до мого дому. Він лишився там, а я увійшла. Та мені не стало тепло. Тому подумала, що треба зігрітися. Я взяла коняк, налила собі чарку. Коняк також був холодним. Бо з холодильнику. А в холодильнику завжди холодно. Коли він морозить. А коли ні, то лід тає. Я випила ту чарку. Ні, чарка залишилася. Я випила коняк. Він був темно-коричневого кольору. Темний колір – несвітлий. Світло зігріває. Включена лампочка гаряча. Я випила той темно-коричневий коняк і мені стало тепло. Тепло розходилося по всьому тілу, оживляючи занімілі руки та ноги. Я стала краще бачити. В моїх очах було світло. Але коняк був темно-коричневим. Пити коняк дуже корисно – розширюються судини, і тому стає тепло. Але це тільки спочатку, а потім...
Насправді, щоб зігрітися треба було з’їсти морковку. Бо вона також дуже корисна. А чому морковку? Бо вона червона. Червоний колір гарячий...

А це був приклад «моєї книги мудрості».

Я маю сина, якого не можливо перевиховати...
Хто знає яку неможливість, яке перевиховання мала на увазі пані Людмила.

З повагою до тебе, Олег.
З повагою до Вас Людмила(вибачте не знаю по батькові), читала Ваші вірші, вони дуже красиві.

Світлана.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.027224063873291 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати