Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Молодець ти, Володю...

(Рецензія на твір: Кітель, автор: Володимир Сірий)

Зараз так уже не пишуть, як ти... А шкода... Колись, видко, було передозування поезій про ветеранів, про ВВВ, потім про Афган, вже далі й про Чорнобиль... Тож згодом як відрізало. А тобі дякую, що ти не полишаєш ані сільської теми, не цураєшся і такого болю.
Якщо дозволиш, кілька дрібних зауваг, суто для поліпшення звучання, плинності:

В / ч: дев’ять - дванадцять - тридцять.
Хімвійська. Радіоінженер.
З кадру в рамочці на полиці З ФОТО в рамочці на полиці
Усміхається офіцер.

По відході його посмертно
Кітель кілька прийняв відзнак.
- Мій синочку, озвись, де тепер ти?... Синку мій, озовися, де ти?..
Аж здригнувсь од тих слів вішак.

Тишина. Чути стук у скронях. Тиша. Гупає кров у скронях.
Йдуть секунди, як вартові
В небеса, крізь відчуження зону,
Аж туди, де й по смерті живі.

Знов повішає жіночка кітель Знов повішає матінка кітель
За святі половинки дверей. За рипкі половинки дверей.
О який ти важкий, білий світе,
Матерям, що ховають дітей.

Звісно, що то лише пропозиції, вже самотужки вирішиш.
Спасибі тобі, Володю!
З повагою,
Наталка

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.034739017486572 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати