Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Останнє бажання, автор: InVoice)

Певна, Ви в курсі, що твір може викликати у читача найнесподіваніші асоціації.
От я із цікавістю прочитала про «життєвий сценарій» Вашого героя, а потім замислилася про танатофобію (схоже, не єдину, у Вашого Мартина, але все ж визначальну). Мені навіть згадалася не практика Кастанеди пропускання смерті крізь смерті, а спогади сучасників про Фредеріко Гарсіа Лорку. Він теж боявся смерті, але обрав дуже своєрідний спосіб впоратися зі своїми страхами. Знайомих поета немало шокували його міні-вистави, де він зображав власну смерть чи його роздуми про те, як відбуватиметься його поховання. Потім, «відкупившись від смерті», деякий час він не згадував по неї.
Не знаю про дієвість підходу, тим більше, що не психолог (а у Вас же є, певно, в активі психологічна освіта чи хоч зацікавлення психологією, так?), але це не завадило Гарсіа Лорці ні писати чудові твори, ні виступити проти диктатури.
Може, перетворення страху на хобі – головна помилка Мартина? Хобі – це ж те, що здебільшого, поглинає вільний час, а інколи стає сенсом життя. Сумно читати про людину, яка, помираючи бажає не жити, а здійснити інші сценарії смерті.
Коли ж мова не йде про такі крайнощі, то інколи важко розмежувати, де закінчується страх і починається інстинкт самозбереження. Справа у «дозі», яке перетворює більш-менш корисну річ на отруту.
Дякую за цікавий твір.
Щиро,
Карина Лукашенко

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.027228116989136 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати