Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51586
Рецензій:	96021

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Два улюблених моїх народи

(Рецензія на твір: Поштові ластівки (закінчення), автор: Василь Тибель)

Нічого не поробиш, так вже влаштовано світ, що найближчий сусід дошкуляє найсильніше. І ми, українці, що живемо у центрі Європи, і маємо не дуже сумирних сусідів, хоч з якого боку, добре знаємо це на своїй шкурі. І все ж таки, мабуть, генетично, закладене щось таке, що робить для мене неймовірно привабливим оту польскість як таку... Пам ятаю, як в студентські роки, ще за махрового Союзу, вирушала до Польщі з будзагіном. І батько мій, такий вже щирий українець, що це перло навіть в ті часи, сказав мені: " Ну, й чого ти радієш? Куриця не птиця, Польща - не заграниця..." І ще щось додав образливе. І я зрозуміла, що він просто на дух не переносить польського духу (каламбур, хоч і поганий). А для мене ж це - як пісня. Тому, мабуть, особливо співчуваю Вашому героєві. Співчуваю стовідсотково. Хоча не можу гарантувати, що такі ж почуття б викликало міжнаціональне кохання з представниками інших народів :)
Але стріляти в старих і дітей не можна, це без питань.
Власне, Ваш твір, пане Василю, як на мене, є закінченим. А оте "вціліла-не вціліла" і є його родзинкою.
Але теж скажу, що почитала б ще на цю тему та й у Вашому викладенні з насолодою.
З повагою, Галина М.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.027076005935669 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати