Легко з дому вилетіти, а от повернутись...
Вишла заміж, за коханням на край світу - невдало. Хотіла повернутись, коли син був ще малим, та там де проживає вся родина, впали червоні дощі - Чорнобильські осадки. Побоялася дитя везти. Зараз там чорнобильська зона. Я та і син там почуваємося не дуже добре, як приїжджаємо у відпустку.
З другої сторони не дуже ми там потрібні, це виявилося коли українці захотіли повертатися. Папери, закони, громадянство, навіть вид на проживання то є нелегка справа. Коли починаєш цим займатися, то не скільки влада, як прості клєрки перекривають кислород. Одне за другим, то те, то се, а час іде. Легко казка кажеться та не легко діло діється. Тепер надія - піду на пенсію і вже, дай Бог, додому, бо так хочеться, як прийде пора... бути у рідній землі.
У нас тут є українська Громада, своя маленька Україна і нам вже 20 років, будемо відмічати в березні. Якщо цікаво на сайті http://kobza.com.ua є про нашу громаду Мурманська і про всі в Росії.
БОГ ВАМ В ПОМІЧ!
З повагою.
