Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2698
Творів: 51558
Рецензій: 96010

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 20701, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '18.117.75.53')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Проза Етюд

Який гарний Твій ранок, Боже!

© Юрій Кирик, 23-01-2010

Етюд, шкіц,
Прокинувся раптово. Завжди на сторожі змушує бути життя. Ніколи не знаєш, що принесе нова побудка – штурхани, відро крижаної води на голову, чи навпаки - хтось захоче зробити  собі факела і обіллє тебе бензином. Кожен може викинути з нами яку йому заманеться гецу. Бандюки не задумуючись пристрілюють на нас свою зброю. Опісля ще й розглядають куди увійшла й куди вийшла куля. Для них ми - матеріал. Часто нас і використовують, як баласт для автомашини, коли слизько і з базару повертаються порожняком, закидають декілька штук на заднє сидіння, потім викинуть десь серед поля… Або того гірше - змусять горбатитись при найчорнішій роботі, а винагородять копняками та потиличниками…
Зазвичай прокидаюсь від холоду. Нині й не помітив, чи змерз. Дивна, незвична тиша довкола. Навіть кахикнув – чи, бува, не заклало вуха. Кашель прозвучав нормально, але знову ж, якби провалився у тишу. Дивної барви світло протікало через невеличке, давно не мите вікно, якби хтось підсвічував притіненим театральним прожектором, свічення було рівне, м'яке ще й незвичної опалової барви. Іще дивина – воно не давало тіней. Та й дихалось легко й вільно. Підвівся, ступив до вікна й завмер.
Уночі випав сніг. Не був це бурхливий снігопад, не заметіль, не хуртовина, ніжний сніг, якби приспав вітер і тепер кожна сніжинка опадала окремо від інших, не зіштовхуючись із ними, якби мала свою власну траєкторію. Дерева розправили галуззя, і приймали у свої обійми сніжинку за сніжинкою. Сніг виблискує, світиться, немов пір'їни ангелів. Небо задраповане світло-сірим шовком, відсвічує лабіринт прилеглих вулиць, світяться невиданої краси дерева. Жодної темної плямки жодної тіні, жодного звуку, жодного навіть поруху. Усе застигло, завмерло – ніщо не порушує гармонію спокою. Стою й не можу відірватись, якби у чарівну казку потрапив. Ніколи й не мислив, що залізничному задвірку може бути так гарно. Невже подує вітерець й зникне чар, й казкового світу, як і не було? Чому така крихка річ краса? Чому так недовго триває?
Який гарний Твій ранок, Боже! Подаруй ситий день.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 4

Рецензії на цей твір

Гарно написано

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Катруся Степанка, 17-02-2010

Молодець, що розкручуєте цю тему!

© Іриней, 25-01-2010

Сумніваюся,

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Ніка Нікалео / Veronica, 24-01-2010

зимовий настрій

© Ден Комізі, 23-01-2010

А ще солодкий вечір

На цю рецензію користувачі залишили 3 відгуків
© Костенко Олександр, 23-01-2010
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.048972845077515 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати