Пане Петре, перепрошую, що не стрималася. Я не звинувачую пана Поціновувача. Той. кому не доводилося намагатися якогось допомогти безнадійно хворим - немає значення людям, чи тваринам - , розуміючи водночас, що все це марно, і зробити нічого не можна, напевно, не знає, про що тут йдеться.
Розумієте, просто згадалося багато чого, і так боляче стало.
З повагою, Галина М.
Поціновуваче!
Той кіт ще прожив кілька днів під столом. І дехто наступав на його нерухомі ноги.
Але майже нічого не їв...
Сподіваюся, що це вас не розсмішить.
Шановна Галино! Дуже дякую за щирість та емоціїї.
Петро.
Може негарно лізти поперед автора, але все ж таки скажу Вам, пане Поцінувоваче... Не дай Вам Боже, щоб колись щось подібне трапилося з кимось, кого Ви любите. Якщо Ви тільки бодай когось любите, чи колись спроможетеся полюбити - окрім власного сумнівного почуття гумору....
Галина Михайловська
