То були непевні часи, коли все рушилося і щезало. І будівництво, і їдальні, і Іриша, бо виїхала з міста. Просто неочікувано "заклеймувала" своїм душевним поривом. Таке буває...
Шановний Олеже! Я ціную думки кожного. І зовсім не ображаюся.
Вдосконалення безкінечне. Гадаю варто додати ще кілька штрихів до твору. Дякую за заувагу. Петро.
