Ох, Галино! За що ж вибачатися? За неймовірно проникливі, душевні і щемні слова? Я просто збентежений! Шкодую, що не маю камери біля компа, а тоб ви усе побачили.
Дуже хочу побажати. Щоб той тягар вдавалося не просто підняти, а ще й понести. І не просто понести, а щоб вистачало сил озирнутися, радіти та творити. З повагою і вдячністю, Петро.
