Тоді давайте одразу напишемо відгук.
Нам здалося, що ви трохи поспішили і це відбилося на фабулі та стилі. Перш за все видається дивним, що чоловік, ідучи поруч з дружиною, сприймає усмішку на свою адресу. Не знаємо - але нам доводилося іти поруч з дружинами, сторонні жінки у цій позиції виглядають дещо в іншому ракурсі :):)
У появі дружини за склом теж відчувається поспіх - ви не обгрунтували його ані емоційно ані подієво. Складно уявити собі жінку, яка зрозуміє, що відбулося і залізе за вітрину, щоб здивувати чоловіка. Хіба що дружина читала умови конкурсу :):)
Нам видається, якщо над оповіданням попрацювати - наприклад, доповнити його подіями всередині між початком та розв'язкою, можна підготувати такий кінець, навіть якщо він є нелогічним.
Ну і, звісно, цінуючи ваш сарказм, ми не можемо погодитися з описом дівчини, як "дві лабораторні колби на корінфських колонах".
За фразу "усі сукні колись закінчуються" окрема подяка, це шедевр.
І ще одна подяка за такий швидкий і щирий відгук на конкурс.
Пробачте, коли чимось зачепили - це не більше, ніж наша суб'єктивна думка.
Щиро
Брати Капранови
Думав, що так зручніше - все під рукою... Я так вчинив під час організації конкурсу абініцій (хоча там обсяги менші).
А на сайті оповідання розміщу пізніше.
З повагою М.Цибенко
Пане Миколо, ви швидкий автор. Почитаємо. Але твір варто розташувати у себе як твір, а нас можна тільки повідомити, що він є - так буде зручніше всім.
Брати Капранови
