Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51563
Рецензій:	96011

Наша кнопка

Код:

Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Мрії про паперові літачки, автор: Макс Завері)

Читала і відчувала, яяк накочуються спогади. про вікна, біля яких так полюбляла сидіти в потязі, ппро папеерові літачки, як (коли щастить зробити їх "правильно") можуть линути так далеко, що здається: вони зовсім не впадуть на землю, в бруд та калюжі, а полетять до обрію. Про вечірнє місто, що видається крізь залите дощем склом зовсім казковим.
Не знаю, то навіть не ностальгія, а хвиля приємних спогадів.
Дякую Вам за них, пане Максе.
Єдине, бажаю Вашому герою не чекати, поки мине дощ. Бо коли врешті вигляне сонце, то зателефонують у дуже важливій справі чи надійдуть гості чи трапиться ще щось, і старий будинок і дівчина, яка пускає ліиачки при світлі свічки назавжди залишаться мріями. Знаю, що дощ - не кращий час для прогулянок, а вже пускати при ьому парперові літачки ніби й недоречно. Та все ж варто вийти на вулицю вже прорсто зараз і почати розшукувати отой заповіітний будинок...
Та то так, роздуми.
Дякую за ліричне і дуже нгарне оповідання ще раз.
От тільки"Пізніше мені так і не вдалося розлюбити вікна".
Невже герой намагався розлюбити вікна свідомо? навіщо, аби не виділятися?
Чи, може, тут мова лише про те, що й вирісши він не розюбив вікна, а я - дуже неуважна?
Щиро,
Карина Лукашенко

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.031784057617188 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати