Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Непросте завдання,

(Рецензія на твір: А.Вознєсєнскій, автор: Ірина Новіцька)

вишукувати не лише зовнішні :-) рими, але й внутрішні. А Вам, пані Ірино, вдалося.Є рядки-знахідки, за які варто аплодувати стоячи:
Ну що за місто, глухе, як тетеря,
Де серце – херять?

Ховає рідне чужий паноптикум,
І – наче опіком –

Чий поцілунок пітьму пече,
Котрий не вивітрився іще?..

Трохи оцей рядок видався невиправдано "від себе" (отсебятиной, якщо російською):
Ми – кочовинні; ми – та чи винні?.. ми, очевидно,

Оскільки у ВознєсєнскогоМы – кочевые, мы – кочевые, мы, очевидно того "винні"
Мы – кочевые, мы – кочевые, мы, очевидно

А ще невелике також здалось не стовідсотковим потраплянням у ціль:
Милая, милая, что с тобой?
Мы эмигрировали в край чужой,

Мила, кохана, та що з тобою?
Ми змандрували землею чужою,

Бо емігрувати і мандрувати все ж надто різні поняття...
Може,
"Мила, не скигли, прости, не тужи.
Нас прийняли обох на землі чужій.

Ну, але то на Ваш розгляд, а я дякую за чудовий переклад, пані Ірино,
з повагою,
Наталка

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.044867992401123 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати