| © Ірина Дементьєва, 09-12-2009 |
*****
Ми – кочовинні; ми – та чи винні?.. ми, очевидно,
Сьогодні – чуй-но – переночуймо,
А там – як вийде!
Квартири наші конспіративні, як в спіритизмі,
Нерідні стіни гудуть, як храми,
Невірні драми,
Зі стін паланням – полотна, схимники;
Ану погляньмо – що в холодильнику?
Не нас заждався на кухні газ,
До телефонів кличуть не нас,
Ховає рідне чужий паноптикум,
І – наче опіком –
Чий поцілунок пітьму пече,
Котрий не вивітрився іще?..
Мила, кохана, та що з тобою?
Ми змандрували землею чужою,
Ну що за місто, глухе, як тетеря,
Де серце – херять?
Соромно чину ростить черевище,
Але навіщо,
Коли ми поряд, коли нам здорово,
Мучитись соромом?
Загроза – з кафедр фігню морозити!
Що в НАС загрозливе?
Це ми – загрожені, ви ж – відморожені,
Людці, які почуття загороджують!
Як ви спротивились, конспіративні!
Палити шпалери? Пороти картини?..
Сервіз – при виїзді – об стінку хряснути?..
«Не руш тарілки – бачиш, чиясь вона!»
*****
Мы – кочевые, мы – кочевые, мы, очевидно,
Сегодня чудом переночуем,
А там – увидим!
Квартиры наши конспиративны,
Как в спиритизме,
Чужие стены гудят как храмы,
Чужие драмы,
Со стен пожаром холсты и схимники…
А ну пошарим – что в холодильнике?
Не нас заждался на кухне газ,
И к телефонам зовут не нас,
Наиродное среди чужого,
И как ожоги,
Чьи поцелуи горят во тьме,
Еще не выветрившиеся вполне?..
Милая, милая, что с тобой?
Мы эмигрировали в край чужой,
Ну что за город, глухой как чушки,
Где прячут чувства?
Позорно пузо растить чинуше –
Но почему же,
Когда мы рядом, когда нам здорово –
Что ж тут позорного?
Опасно с кафедр нести напраслину –
Что ж в НАС опасного?
Не мы опасны, а вы лабазны,
Людьё, которым любовь опасна!
Опротивели, конспиративные!..
Поджечь обои? Вспороть картины?
Об стены треснуть сервиз, съезжая?..
«Не трожь тарелку – она чужая».
1964
***
Скільки зір!
Мов мікробів у повітрі…
***
Сколько звезд!
Как микробов в воздухе…
1963
|
|
не сподобалось сподобалось дуже сподобалось |
|
