Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Читаючи ці спогади...

(Рецензія на твір: Зїзд Улючан у 2007році, автор: Василь Шляхтич)

... навертаються сльози на очі, уявивши описану зустріч, уявивши події страшної історії. Чи не буде підніматися чуб угору при читанні таких слів: "Коли комуністична влада післявоєнної Польщі викидала наше населення з прабатьківської землі, в багатьох випадках не дозволяла забрати з собою в чужину ніщо, що могло б пригадувати наше походження. Не можна було взяти української книжки, ні молитвеника, а бувало, що і вишиваного рушника, чи сорочки. А все тому, щоб це не нагадувало нашім батькам і дідам їхнього українства на Ziemiach Odzyskanych..." Розумію, що ці спогади не для того, щоб шукати відплати - ці спогади для пам'яті. Слід нагадати, що страхітливі вчинки робилися з обох боків (згадаймо відплатні дії УПА). Тому прикінцевий заклик до порозуміння, до єднання українства - дороговказ на подальші дії.
Пане Василю! Композитор Михайло Вербицький (автор музики Гімну України) - лемок. З його біографії відомо, що помер він 1970року у Млинках. Про якого М.Вербицького Ви згадуєте у тексті ? Можливо, Вам відомо якісь оповідки про композитора - з яким зацікавленням ми б це прочитали.
Рекомендую спогади пана Василя всім небайдужим до історії одного з куточків України...
З повагою М.Цибенко

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.029155015945435 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати