Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Радше репліка, ніж рецензія

(Рецензія на твір: ****, автор: Той, що греблі рве)

Уночі раптом став балакучим...
Пане Сергію (раз уже я вичитав Ваше справжнє ім'я в попередніх текстах), хочу Вас запитати. От часто заходжу на ГАК з палким бажанням знайти щось таке, що зачепить за душу. Хочеться знайти таке саме "в середовищі" авторів, що за рівнем визнаності стоять на одній сходинці з тобою самим (хоча, знову ж таки, це велика умовність та узагальнення, рівності в таких питаннях не може бути). І начебто знаходиш багато віршів достатньо добре прописаних, що мають об'ємні, небанальні образи, створюють цікаві картинки... Але хоч убий, естетичного резонансу від них не відчуваєш. Опиняєшся в такому собі почуттєвому вакуумі, де і зауважити нічого, і схвалити також нічого. Тому здебільшого просто мовчиш, чекаєш на момент, коли слова все ж таки достукаються до серця. А тоді вже пишеш чи то схвалення, чи зауваження, чи, може, обурення... Хоча обурення ще не писав...

Щодо Вашого тексту, то він стрункий, виважений, сюжетний. Чудовий естамп і тонкий тік почуття, але резонансу нема. Напевно, що це той самий феномен суб'єктивного сприйняття, тих тонких і не підвладних ознакам механізмів психіки, через які визначається сприйняття чи несприйняття твору? В чому секрет, як на Вашу думку?
Дякую,
з повагою, М. Х.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.028243064880371 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати