Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51564
Рецензій:	96013

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Чому дід Степан не сказав хлопцям всієї правди?

(Рецензія на твір: Груші з медом, автор: Василь Тибель)

Приваблива назва. Цікавий підхід манівцями, через бешкетливих дітлахів, до важливої загальнолюдської теми ненасильства і пацифізму. Утім, хоча твір прочитав з великим задоволенням, але на загал залишився дещо розчарованим, бо не побачив жодної мотивації в діях діда Степана. А це – дуже важлива річ, якої мені суттєво забракло в цьому оповіданні.

Наскільки я зрозумів, поворотний момент у свідомості червоноармійця Степана стався тоді, коли він побачив полоненого німця: “Спочатку я був дуже сердитий на них , пруть сюди як сарана, та коли побачив полоненого німця, він такий же як і я - без ріг, і в нього вдома теж дітки чекають. Тоді і вирішив, не буду нікого вбивати.”

Мені дуже важко повірити, що один тільки вигляд полоненого ворога міг настільки радикально змінити свідомість і світогляд людини, яка була “В піхоті з сорок третього по сорок п’ятий”

Безсумнівно, що за року війни дід Степан мусив був побачити нескінченну кількість убитих і покалічених побратимів, однополчан, односельчан, товаришів і товаришок, старих, жінок і дітей, що свідомість пересічної людини перекосило б у протилежний, зрозумілий і очікуваний бік ненависті до “німців”, жаги кривавої помсти тощо.

Дід Степан не міг не усвідомлювати, що його рішення не вбивати ворогів на полі бою – це зрада, насамперед щодо всіх його військових товаришів, з якими він їм разом їв куліш і ділив тяжке фронтове життя, але зрештою – це не могло бути нічим іншим, ніж кримінальна зрада Батьківщини і Сталіна, яку хтось би запримітив за два роки й доповів би політрукові... Гаразд, протягом Другої Свтової набереться і не один мільйон людей, які саме це і робили, свідомо чи несвідомо, в лавах УПА чи в Дивізії, як дезретири чи самостріли тощо.

Припускаю, що дід Степан не розповів дітлахам своєї справжньої мотивації – а це було б найцікавішим. Може, його родину розкуркулили більшовики? Чи може він був баптистом чи п’ятидесятником, як і все його зруйноване село? Чи, може, це було давнє послення німецьких колоністів? Натяк на незрозумілу долю хуторян діда Степана буцімто мусить щось сигналізувати й пояснювати… - авжеж, натяк я помітив, але на що саме був натяк не зрозумів. Шкода.

Тепер кілька стилістичних дрібничок:

жарились на сонці - засмагали, cмажились

- Ну як ідемо? – відповіддю на це запитання, без коми, може бути: “пішки”. Зовсім інша справа й інше значення, якщо поставити в потрібному місці кому: >- Ну як, ідемо?

скакав на одній нозі стрибав, підстрибував

ждали сигналу - очікували

ще не поспілої – достиглої

зграйка зупинила біг – зграйка зупинилася

лайнувся - лаявся?

сипонули, як мурашня через паркан – нмсд, не дуже вдале порівняння – чи ви бачили колись як мурашня сипле через паркан? Вервечкою, мотузочком, валкою, одна по одній і дуже повільненько – і то радше під чи попід парканом, а не через

а груші дощем, яблука градом стугонять по землі – невже яблука падали набагато голосніше? Не зрозумів, чому падіння груш нагадувало дощ, а падіння яблук – град

затряс палицею в повітрі – “в повітрі” цілком зайве – адже він не міг би робити цього, скажімо, у воді; можливо, було б краще сказати “над головою”?

нагадував товстого китайця з мультика – що це за образ такий? чи образа? І чому не, скажімо, “жирного єврея з карикатури в антисемітському журнальчику” - звучало б так само безглуздо

помастив свого «фанаря» – ґулю

око вже помітно зійшло і через вузький проріз хитро позирало на діда – невже оця мазь, що нагадувала солідол, яким Петін тато мастив трактора, так швидко подіяла? Крім того, якщо “проріз” залишався “вузьким”, то виглядає, ніби пухлина нікуди й не поділася…

Хіба ж він по своїй волі під мої кулі йшов? - можливо, що і не всі німці у 1943-1945 йшли за власною волею, але серед них було чимало добровольців, принаймні в “СС” та в елітних частинах вермахту чи в народному ополченні…

Будь ласка, пишіть ще!
Щиро,

Олесь Б :)

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.02646803855896 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати