Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51625
Рецензій:	96047

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Новий Орлеан? Немає такого місця

(Рецензія на твір: Джоні Бі Ґуд, автор: Андрій Кучер)

По-перше, дозвольте привітати вас із таким серйозним замахом - не на Америку і Джонів, а на комплекси сина перед знаменитим батьком і ненависть до матері. Це вам не п'яні одкровення пригніченого студента, а просто-таки Шекспірівська тематика.
ОК, хлопче. Тепер давайте зрозуміємо, як воно вийшло.
Перше питання - чому Америка, чому Джони, Беті і таке інше? Їй-бо, якби тут були Чернівці і Гриць із Мар'яною, оповідь не втратила б нічого. А вам було б легше писати. Тому що через відстороненість від героїв ви втрачаєте багато їхнього внутрішнього світу і зовнішнього теж. В результаті читач вимушений замість обстановки нічного клубу, запаху маріхуани та септакордів задовольнятися загальними фразами. І враження уже не те. Якби ви писали про Чернівці, ви б могли дати нам відчути усе це. Така сама історія із внутрішнім світом героя - він далекий і незрозумілий ані вам ані читачеві. А отже дати нам внутрішню драму не вдасться - тим більше коли йдеться про такі складні комплекси, пов'язані з батьками.
Не знаю що - американське підгрунтя чи щось інше, призвело до конспективного викладу. Читач навіть іноді губиться від того, як легко, однією фразою ви перекидаєте героя з часу в час і з місця в місце. Це дуже складно зрозуміти.
Чому я так докладно зупиняюся на цьому оповіданні? Тому що воно мені сподобалося і, здається, автор має добру песпективу. А значить треба багато працювати. Сподіваюся, моя скромна думка допоможе йому в цьому.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.028156995773315 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати