Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

н е п о г а н о

(Рецензія на твір: Країна Вічної Осені, автор: ILONA NOSFERATU)

Гадаю, це найкращий з творів автора, що я їх тут прочитав.

Хочу повернутися до кількатижневої суперечки щодо жіночої прози. Річ у тім, що мені закидали, що я нібито зневажаю цей жанр та її авторів. Маячня! Мене просто дратує, коли жінка пише як чоловік; коли тільки ім’я автора дає змогу здогадатися про його стать; чи, найгірше, коли у творі присутні тільки сліди жіночості. Ось цей твір і є прикладом зворотнього – не містика a la femme, а природній стиль і оригінальний сюжет.

Тепер до зауважень:

“великий капелюшок”. Або-або. Або капелюх, великий капелюх, або капелюшок, маленький капелюшок. Великий капелюшок – оксюморон. Чому б не “дівчинка у надто великому для неї капелюшку”?

“я майже не втрачала свідомості”. Русизм. Чому б не “я майже не зімлівала”?

“Мені ніколи не подобалися релігійні догмати”. Релігійні догмати, на мою думку, не того ґатунку речі, до яких можна вжити критерій “подобається-не подобається”. Така фраза тут звучить манірно і претензійно. Порівняйте з “мені ніколи не подобався Голокост” або “мені ніколи не подобався закон Ньютона” – максімум, цим можна досягнути комічного ефекту. Чому б не “мені ніколи не подобалися усілякі релігійні вигадки” або “мені ніколи не подобалася релігійна маячня про потойбіччя”.

З повагою,
Z

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.027411222457886 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати