Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Дозвольте мені вилаятися... Ой! Висловитися.

(Рецензія на твір: Перший..., автор: Діма Княжич)

Чисто технічний бік питання.
Я дочитав до того моменту, коли бравий офіцер, який пройшов фронт, Крим, Рим, вогонь і мідні труби... опинився під дубом. Він вже стоїть, відпочиває, а його супротивники його наздоганяють. Вони не йдуть - вони біжать. У НКВДиста ще є ніж. До нього наближається виснажений супротивник у кількості чотирьох чоловіків і одної дівки. Якщо битися в рукопашну, то можна сказати: 3,5 чоловіка.
А тепер Дімо, та річ, якої Ви зовсім не врахували. Скидається на те, що у Вас немає досвіду серйозного фізичого протистояння. Так от, людина, як б"ється не на життя, а на смерть, зосереджена тільки на одному: техніці боротьби. На інше вона зараз немає часу й місця в голові. До чого тут дурниці про цілування УПівської шльондри? І коли людина стоїть на порозі смерті, вона не переймається такими дурницями, як от тим, що, бачте, як жеребець ще не був реалізований.
"Десь поїхав мій миленький іншої шукати". Як звати ту іншу? Любка? Маруська? Наташка? Пріська?
Війна її звати, друже. Або, у кращому випадку, шабля. І вірність цій жінці куди краща й миліша досідченому воякові, як якась кобила, хоч би й непорочна. "Мені з жінкою не возиться, а тютюн та люлька козаку в дорозі знадобиться." - Ви не задумувалися над значенням цих слів? Вони ніби й жартівливі, але у кожному жарті є доля правди. А ще є така жінка у воїна - смерть. Одружитися зі смертю ніколи йому не соромно!
І тут у такий врочистий і відповідальний момент свого життя побачити по той бік кобилу і заперейматися, що ж я ще жеребець незайманий? Ще б може новобранець якийсь так би й думав, але не той, що пройшов Крим і Рим. Коротше кажучи, тут фальш, натягнутість і неправдоподібність аж свистить.
Як воїн-професіонал НКВДшник мав використати раптовість нападу і не дати часу на оговтання супротивнику. Він швиряє свого ножа і пробиває ним груди крайнього переслідника, миттю підбігає до мертвого, виймає з нього ножа і стрімко продовжує напад на інших двох чоловіків. Це якщо не брати до уваги зауваження Камаєва про те, що ножі у всіх лісовиків мали б бути.
Після такого повороту бою він цілком міг би й убити двох, що залишилися, а дівкою скористуватися після цього "безплатно". Хоча, звичайно, такий маневр ризикований і міг закінчитися його смертю, але він мав би, якщо він справді спец, його спробувати реалізувати. А вийде чи не вийде - то вже не його клопіт. Раз спробував, значить усе, що міг - зробив. Отже, свій обов"язок виконав.
"В духовному плані поцілунок - це єднання закоханих душ через губи." А Вам не приходило до голови, що кохання можливе лише "в духовному плані", для нього потрібна спорідненість душ, і цілковита відсутність антагонізму, притаманного смертельно ворогуючим таборам? Тут кохання ані не може бути, ані не може виникнути. І від одного фізичного доторку, хоч би й губами, воно не з"явиться. Це все одно, що цілуватися з льохою.
Звичайно, найчастіше художні твори вигадані автором. Але вони повинні, принаймні, скидатися на правду, бути реалістичними, а не якоюсь цілковито штучною констукцією. Тому я ставлю Вам негативну оцінку.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.027810096740723 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати