Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2477
Творів: 44619
Рецензій: 87308

Наша кнопка

Код:



Рецензії

Довго думала

(Рецензія на твір: Стриптиз на хлібові, автор: Василь Тибель)

© Богдана, 04-10-2009
Якщо казати за Станіславським, зразу скажу - вірю. Реальні це події, чи ні, сприймаються дуже життєво. Налякані безпомічні жінки та діти опинились у м'ясорубці війни. Нема закону, нема кому оборонити. Слабкі та невинні розплачуються за гріхи інших. І їх завжди приносили в жертву. Бо вони не чинять опору.
Війна не знає жалю. Усі ці вояки голодні, виснажені, злі, не сьогодні-завтра вони теж можуть загинути. Тому ніхто й не церемониться. Так оце може і є сутність людини? Ненавидити, вбивати та гвалтувати?
Не думаю я, що вояки УПА будуть себе по іншому вести із тими халіфами на час. І що буде з дівчиною, яка годину тому витанцьовувала на столі? Життя непередбачуване. А у переможців завжди буде виправдання. До тої пори, поки їх самих не переможуть. І так ми всі воюємо, воюємо безкінечно.
От є у Біблії заповідь: не убий. І всі, начебто за Біблією жили.
А згадайте, скільки за цей час віруючими було пролито чужої крові? І совєцьку владу теж будували колишні віруючі люди. Це вже потім вони проголосили, що Бога немає.
А його таки немає. У душі.

У творі пана Василя ніяких священослужителів немає. Немає й натяку на них. І не треба їх тягнути сюди за вуха.
Священик завжди благословляв людей, що до нього приходили. І тих, що приносили вперед ногами, теж благословляв. Священик благословляє людей, а не "правоє" чи "лєвоє" дєло. При тім, священик завжди повинен були поряд з людиною, а особливо тоді, коли, вона потрапляє у важкі обставини життя. А життя солдата на війні завжди важке. Справа не в наказі, який виконує солдат, а в особистій долі солдата, який повинен виконувати наказ, а не розмірковувати, правий він чи лєвий. І тим більше піп не повинен собою замінювати генерала чи головнокомандуючого. Він повинен віддати кесареве кесареві, а вже перед Богом кесар відповідатиме за свої діла, піп за свої, а солдат за свої. Та ще піп буде відповідати за кожного свого солдата.

© Петро Муравій, 06-10-2009

У суспільстві завжди з мораллю щось було не так. І ніколи не буде так. Як не одне, так інше.

© Петро Муравій, 06-10-2009

Добре, пане Петре, залишимо Союз у спокої. А до того? Що, ніхто не з ким не воював? Ось, і пан Василь згадав Толстого.
І всі ми знаємо, що священослужителі перед боєм благословляли солдат на "правоє дєло", хоч воно, інколи було і лівим.
Це я все до чого веду: щось не так у суспільстві з мораллю, якщо люди ведуть себе (не скажу по звірячому, бо звірі так себе не ведуть), як покидьки!
Це навіть не від освіти залежить. Бо ми знаємо німецьких лікарів, наприклад, дуже освідчених, вихованих, які проводили такі досліди на людях, що й поганому сні не привидиться!
І, знаєте, байдуже, як тебе замордують - по хамські, чи інтелегентно.
У душі щось повинно жити, щоб не дозволяло переходити цю грань. Тоді ніхто не буде на столі витанцьовувати, чи гвалтувати.
І тут ми знову плавно завертаєм до питання віри. Тобто не до механічного виконування ритуалів, а до чогось справжнього.
І хай хоч та людина буде вважати себе безбожником, вона все одно носитиме у душі світло.
От, начебто так.
А вам, пане Василю, ще раз велика подяка! Сильний твір!

© Богдана, 06-10-2009

Історія людства завжди була кровавою, а про війну ніхто краще не сказав, як Л.Толстой . Саме під час війни люди прикриваючись ідеєю, чи доцільністю віри творили свої самі криваві злочини, вірячи в Їх безнаказаність. І тут я погоджуюсь з паном Петром, віра тут ні до чого, головне сутність людини. Про це я хотів сказати в своєму оповіданні "Заговорені".
Пані Богдано, дякую за відгук і свої враження.
З повагою,

© Василь Тибель, 05-10-2009

"Не думаю я, що вояки УПА будуть себе по іншому вести із тими халіфами на час." Не можу щось сказати саме про вояків УПА - фактисного матеріалу не маю. Однак, я не згоден, що люди себе якимось чином ведуть, тому що "Війна не знає жалю. Усі ці вояки голодні, виснажені, злі, не сьогодні-завтра вони теж можуть загинути." Армії одна від одної відрізняються. Це практичне спостереження очевидців. Хоча військові дії робили випробування вояків тяжкими для будь-яких армій. Поведінка вояка залежить від його загального рівня і від командування, а не від важких умов війни. Німецька армія поводилася по своєму, італійська по своєму, румунська по своєму, радянська по своєму, угорська по своєму. Це я про окупантів. УПА в один ряд з ними ставити недоречно і не етично, як на мене. Найкраще і навіть шляхетно поводилася італійська армія. Найгіршою була радянська, навіть у ставленні не до німців, а до "своїх" таки, що опинилися на окупованій території.
До чого тут віруючі чи не віруючі? Біблія? Що значить:" усі за нею жили"? Богдано, Вам не довелося жити у Радянському Союзі? Вам було 6 років, коли Союз зник? Так тоді не треба писати про те, чого не знаєте.
У Радянському Союзі до Біблії навіть не намагалися примазатися.

© Петро Муравій, 05-10-2009

Щось тоді до біса релігійних фанатів було серед віруючих :(

© Сталева Кицька Panzervaffe, 04-10-2009

Не кажіть про віруючих, кажіть про релігійних фанатів. Бо ті, в кого Бог у душі, подібних злочинів не чинять.

© анонім (80.243.144.—), 04-10-2009

Мабуть, цей вислів вигадали побєдітєлі :))

© Сталева Кицька Panzervaffe, 04-10-2009

Побєдітєлєй нє судят! )))

© Богдана, 04-10-2009

Додам у вигляді репліки, що мене теж завжди дивувало, скільки чужої крові пролито віруючими. Починаючи з хрестових походів. А виправдання завжди такі благородні.

© Сталева Кицька Panzervaffe, 04-10-2009

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.77371597290039 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Роман «Моя бабуся просить їй вибачити». Некваплива прогулянка майже шведським садом
Якщо якогось холодного зимового ранку вам закортить посміятися і поплакати, трохи (але не занадто) похвилюватися …
Нікола Юн «Увесь цей світ»: найбільший ризик – не ризикнути
Світ, у якому ми з вами живемо, сприймаємо як належне й буденне для героїні цієї книги — непізнане й …
Філіпп Майєр «Cин». Кривава історія Техасу
Філіпп Майєр з другої спроби написав роман, який потрапив до списку фіналістів Пулітцерівської премії …
Керолін Вебб «Живи на всі сто»: як завжди бути щасливим та продуктивним?
Ідеї саморозвитку і самомотивації не є новими — вони давно мандрують сторінками книг та блогів. Але …