Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51553
Рецензій:	96005

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Львів- то є Львів

(Рецензія на твір: Трохи про Львів і львівський форум. Враження, автор: Богдана)

Я собі приїхав до Львова на Форум на людей подивитися та себе показати. Так, за вхід на Форум брали по три гривні, але це ж зараз не гроші, а так.... Та й минулого року брали, і позаминулого.... По-моєму - завжди брали.

Зайшов на територію Палацу Мистецтв з твердим наміром НІЧОГО НЕ КУПЛЯТИ. Бо дома вже місця немає, куди складувати книжки. Тим більше - викинув старий диван, в якому можна було зберігати пару кубометрів літератури, а у новому така функція не передбачена.

Проколовся спочатку на кількох антисемітських брошурках. Вирішив купити, щоб розширити свій кругозір :) Ну, їх ще можна було носити в кишені. Потім не стримався і купив книжку, на обкладинці котрої один мужик тіпа грає на скрипочці, а інший - тіпа на гітарі. А вже потім - пішло-поїхало. Дивно, але ні в кого з продавців не було в асортименті елементарного пакету, щоб носити покупки. І тільки на одному стенді, де я купляв антисемітську книжку "Зброя, мікроби і харч", були пакети. Тому я там призупинився і таки купив цю книжку, і отримав пакет, куди засунув усі свої покупки.

Добре, що вже наближалася година мого виступу, і я з повнісіньким клунком "непотрібної" літератури, не обійшовши і половини експозиції, подався до машини, куди склав усі покупки.

Потім був виступ.Ну , це я описувати не буду.... Зустрів Маріанну Маліну з сестрою, познайомилися, було дуже приємно :)

Потім пішли з Наталкою Клименко, ММ і ВКВ у ДЗИГУ. У Дзизі декламували свої безсмертні твори "смолоскипівці" і навіть (мабуть для того, щоб твори стали ще більш безсмертними) роздавали безкоштовно примірнички своїх книжечок. Мені теж одненька дісталася, на шару. Коли всі розходилися з тої "Дзиги", несподівано я зустрів Марію Шунь. Ну, вона мене візуально не впізнала....це й не дивно-минуло 19 років, як ми востаннє бачилися. Але впізнала по імені, коли я їй спрезентував свою книжку "Транс".

Потім ми з Малінами пішли трохи підвечеряти. Львівська кухня- то є щось особливе. Це тема для окремої розмови. Після гарно проведеного часу в ресторані ми почвалали до зупинки трамваю, щоб дівчата доїхали до вокзалу - у них був незабаром потяг. В смислі - поїзд.

Я залишився один, подзвонив декому з львівських друзів, але експромту не вийшло - всі були зайняті якимись важливими справами. ТОму я пішов просто гуляти по центру Львова навколо площі Ринок. На одній з вулиць натрапив на готичну кав"ярню, біля якої грала на скрипочці тітонька, схожа на ельфійку: маленька, тоненька і граціозна. Я собі взяв каву і тістечко і сів на вулиці - прослуховувати скрипку в камерній обстановці. Акустика була просто чудова - бруківка і кам"яні стіни віддзеркалювали звук, і складалося враження, що ми в якомусь приміщенні, а не на вулиці. Лиш я потрохи став пройматися атмосферою готичного міста, як закінчиласякава у філіжанці, а потому пішов дощ і ельфійка склала скрипочку і пішла собі.

ну, я ще трохи потинявся центром... години до 12 ночі ... а потім поїхав у Дрогобич...
До речі, Малковича на Форумі я так і не зустрів. Як, ви не знаєте, хто такий Малкович?

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.028380155563354 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати