Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51558
Рецензій:	96010

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Нє вєрю!

(Рецензія на твір: На Спаса, автор: Уляна Галич (Консуело))

Скільки їм, отим "бахурам"? Про завищений інтелект - вірю, діти бувають надзвичайно розумні та кмітливі. Але милі словечечка з лексикону салонних пань на кшталт "феншуйного" ніяк не приживаються серед таких шибайголов, там зовсім інші вербальні конструкції в ходу :-( "До того в нас була теж непогана житуха, тільки-от комфорту і побутових зручностей катастрофічно бракувало." - Діти таке не помічають, ані клозету на дворі, ані миски, в якій треба митись замість ванни, це дорослі балувані, а підліткам до того байдуже.
Місцями оповідь, яка ведеться від першої особи, справді вдала, схоже, що розповідає хлопець. Ось яскравий приклад: "Приколу в тому нема, – нюні пускати. Ми ж ніби мужики, чи хто?" Але потім збивається на дуже дорослі роздуми із невластивими для обраного Вами, пані Уляно, героя сентенціями. Їх багато в тексті, живий зразок: "...ми – хлопці міські, до реалій сучасного сільського життя лише почали адаптовуватися… " Явно слова дорослої освіченої інтелігентної людини (Вам комплімент :-) як панні, але мінус, як авторові) Яке "адаптовуватися", яких "реалій"? Звикати - можливо, до життя на селі - також...
Про соломку - водночас і вірю, і ні... Баба, якщо б таке робила, старанно приховувала б це від дітей, та ще й від "байстрюків безбашених", котрих у люди треба вивести. Вони могли б ненароком підгледіти, хай би баба їх з хати спроваджувала, а вони здогадались, що щось не так...
От такі роздуми...
З повагою,
Наталка

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.040190935134888 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати