Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96047

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Читаю - і замислююсь, і згадую...

(Рецензія на твір: Занадто банально для прози..., автор: Уляна Галич (Консуело))

Розплющу очі – і лежу. Гарно, якшо у окремому номері готелю. І ніхто не заважає. І ті декілька годин – мої. Природно, що я не думаю, шо готувати на сніданок, а думаю про високе. Починаючи з початку цього тижня я згадувала би тебе. Та поки шо спиться. Душа на місці, дихання везикулярне, у животі не бурчить.
Не смійся – саме так, як і пишеш у першому катрені. Мені важкувато читати без розділових знаків, бо я шукаю альтернативні варіанти, а їх може бути кілька. Така складна справа мене, ліричної поетеси. Тобі легше – ти філософствуєш. Тобто звикла до варіативності.
У другому рядку другого катрена «немає» напиши так, як пишуться дієслова з часткою «не».
Я була на Дністрі. Заплави там різні. Це я не сперечаюсь, а згадую. Це так на мене впливає твій вірш. Токсикоз… Знала б ти, як я його боюся… Бачити свою шкіру блідою або зеленавою – я не витримаю. Але коли-небудь доведеться… Тваринний страх.

Під моїми вікнами і досі біліє на асфальті напис про Ай’лл бі бек. Мій перший чоловік – ще така дитина…

Я не все зрозуміла у твоєму творі, але це, скоріше за все, моя проблема.
Пасіба :-)

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.037413835525513 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати