Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Гарна казка

(Рецензія на твір: Вередька, автор: Олександр Мельник)

Казка гарна, хоча, як на мене, надто традиційна. Але ж помилок просто хмара:

На обличчя вона була дуже [гарною]. Але наскільки [гарною] була її зовнішність, рівно настільки був поганим характер [в першому випадку можна замінити на вродлива]

І якщо чогось бажала[,] то падала на підлогу та кричала[,] аж доки не отримувала те, чого хоче.

Одного разу[,] ідучи удвох із матір’ю[,] вона все бешкетувала дорогою.

- Оленко, дай мені руку та іди[йди] поруч із матір’ю.

Але Оленка не слухалася, руки [вона – зайве] не дала, а натомість ганяла навкруги.

Їй було так весело! От [вона] вирішила заховатися від матері за дерево.
- Оленко, – кричала мати. - Де ти? - розгублено ходила [вона] по стежині назад-вперед.

Побачивши кущі ягоди ожини[,] почала ними ласувати і от наївшись Оленка вирішила: [речення варто перебудувати, оскільки зрозуміло, що ожина – це кущ з ягодами, але слово ягоди має пролунати]

- Ну[,] мабуть[,] вже досить

- Потрібно буде трішечки повередувати, щоб мама купила мені солодкого лимонаду, - подумала вона [повертаючись] до стежини.
Коли вона [повернулася - тавтологія] назад,

– дивиться, а це начебто і не той ліс[,] куди вона приходила з матір’ю.

Раптом Оленка побачила, що під великим дубом, на сонячній галявині, простелене покривало[,] на якому сидить старенька бабуся та щось в’яже двома довгими спицями.

- Скажіть[,] де моя мама, - запихавшись[,] запитала[попросила] дівчинка.

- Мабуть[,] недочуває, - подумала Оленка.

Тоді вона посмикала стару за рукав[,] повторюючи,[тут двокрапка] – ви не бачили мою маму?

Бабуся підняла на неї очі. Обличчя у старої було все укрите зморшками[,] але великі блакитні очі світилися добротою та мудрістю.

- Що ж ти[,] дівчинко, чи ти не знаєш, що на сам перед[насамперед] потрібно привітатися,[?] -

- Я заблукала, - набурмосившись[,] сказала Оленка,[.] – скажіть[Скажіть], ви не бачили мої мами?

- Почекай, почекай, а я тебе знаю, – сказала бабуся[,] поправляючи окуляри на носі.

Це часом не ти та Оленка, що любить голосити: [- зайве] не хочу це плаття, не хочу ці туфлі, [- зайве] хочу як у мами, та щоб на високих підборах.

Ти, часом, не знаєш[,] чому це вона плакала, - запитала вона дівчинку.

- Не знаю, - сказала Оленка[,] потупивши погляд.

- Ну що ж, я бачу, що тобі потрібна допомога. А мені саме зараз немає часу. Що ж з тобою робити? [-] Стара на хвилинку замислилась

- Ось придумала! – радісно вигукнула бабуся[,] дістаючи щось із торбинки.

Дивлячись у слід Оленці[,] бабуся тільки хитала головою.

Клубочок біг досить швидко[,] і[й] Оленка ледь встигала за ним.

Нарешті клубочок зупинився[, - варто замінити на двокрапку] на галявині стояла невелика дерев’яна хатинка, а поруч із хатинкою [була] загорожа, де [була] сила силенна усіляких тварин: і вівці, і свині, і[й] індики. Всі тварини [були] такі брудні

Стара [була] дуже потворна. У неї [були] великі криві зуби та гострий ніс, а очі [були] маленькі та вузенькі, наче у поросяти.

- О, хто це до мене завітав[?] – сказала[навряд сказала, вигукнули чи запитала краще] вона, беручи Оленку за руку.

- Це ж треба, яка нагода[, - тут або двокрапка, або в крайньому випадку лише тире] то мені й шукати тебе не потрібно, ти сама до мене прийшла!

Цілісінький день відьма літала по світу[,] крадучи неслухняних діток та перетворюючи їх на звірят.

Дітлахів, що [були] неохайними[,] Вереда перетворювала на поросят, які [були] крикливими – на індичат, впертими - на овець.

Хто понад усе любив красуватися собою[,] на цесарок чи журавлів, ну а хто був нечемний із батьками - на жаб.

Вранці та ввечері Оленка мусила годувати худобу, а вдень робила усю брудну роботу по хаті[, - тут точно двокрапка] прибирала, витирала пил, варила кашу.

А ще, коли стара прилітала з полювання, їй потрібно було скидати з Вереди старі бридкі черевики, які до того ж дуже смерділи, мабуть тому[,] що відьма ніколи не милася.

Хоч митися Вереда і не [любила], проте у хаті вона завжди [любила] чистоту.

- Ну що ж, - казала вона Оленці частенько, лежачи у своєму ліжку, - я поки що задоволена тобою, але якщо я розсерджуся [– треба кому замість тире]зараз же підеш у загін до худоби.

З часом Оленка примітила – перед тим[,] як замкнутися у своїй кімнаті[,] стара завжди ховає під ліжко свою чарівну мітлу [,]на якій літає полювати.

Одного разу[,] коли Оленка саме закінчувала мити підлогу[,] відьма повернулася зі здобиччю зарання.

Вереда пройшла по митій підлозі[,] нанісши за собою болото, сіла на своє ліжко та витягнула ноги[,] щоб Оленка зняла із неї черевики.

Той упав на підлогу[,] і ніжки у нього роз’їхалися.

Коли Оленка зайшла до хатинки[,] стара вже хропіла і забула зачинити до себе двері.

Не гаючи часу[,] дівчинка тихенько вихопила мітлу з-під ліжка та вибігла у двір.

- Піднеси мене, - скомандувала Оленка мітлі, [- зайве тире] і та покірно підняла дівчинку у повітря.

Побачивши це[,] худоба у загоні почала кричати.

Тому що так[,] як за ними [доглядала] Оленка, стара ніколи не [доглядала].

- Ну постривай, - побачивши Оленку верхи на мітлі[,] прокричала Вереда.

- Все одно нікуди від мне не дінешся: як тільки ти уперше завередуєш, - у ту саму мить я тебе схоплю[,] і тоді вже не минути тобі хліва.

- Неси мене додому! – вигукнула дівчинка[,] і мітла полетіла над лісом.

Оленка підіймалася у повітря все вище і вище. Під нею пролітали дерева, [зайва кома] та галявини.

Ось, нарешті, з’явився і будинок[,] де вона мешкала разом з батьками.

- Доню моя, де ти була? - підхопивши на руки[,] цілував доньку тато.

Лише інколи забувалася, але тільки-но почне вона хникати, той самий час схаменеться, [зайва кома] та зараз же з побоюванням визирає у віконце: чи не летить там, часом, по неї Вереда?

З комами варто дружити. :)

З повагою,
Наталія Дев’ятко

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.060395956039429 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати