Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51624
Рецензій:	96047

Наша кнопка

Код:

Рецензії

От цікаво, щоб бути індіго - обовязково бути покручем?

(Рецензія на твір: До Києва далекувато..., автор: koka cherkaskij)

Найбільше сподобалася нетрівіальність рішення - пишучи про незворотність долі, можна було б легко піти битим шляхом, та написати про кохання, що долає все. Мовляв, душі, що створені одна для одної, хай там що, а будуть разом... і таке інше... Тут же бачимо пару, що побратися могла хіба що випадково... чи з бодуна... Але ж побралися. І в результаті подарували світові дитину-індижатка, а, може, ще й не одну...
Але ж в народному світосприйнятті є стійка відраза до такіх шлюбів. Фольклор стверджує, що діти-покручі не тількі нещасні в житті, але й після смерті, їм зась до раю...
От цікаво, це свідома спроба заперечення, чи просто для контраста взято таких різних батька і мати?
Дуже цікаве оповідання, саме своєю неоднозначністю.
З власного досвіду скажу, що знала одну дівчинку , батьки якої своїм шлюбом теж поєднали непоєднуване. Не за національною, щоправда, але за соціальною та ідеологічною ознаками.
Тоді індіго не вимірювали, вимірювали IQ. Треба сказати, що, дійсно, зашкалювало....
Але ж відсутність у родині будь-якого порозуміння аж ніяк не сприяла тому, щоб з цієї дитини вийшла хоча б просто щаслива людина...
Знову питання...
Дуже непросте оповідання.
Рекомендую усім для роздумів.
З повагою, Галина М.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.04143500328064 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати