Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51558
Рецензій:	96010

Наша кнопка

Код:

Рецензії

І вапщє, Ваша пазіція врєдна с класовой точкі зрєнія, дарагой таваріщ!

(Рецензія на твір: Професорська донька, автор: Климентій Осика-Маєвський, граф)

Коли Ваня розігрує із себе революційно-пролетарського агітатора перед страйкарями, то має набір реплік, усім колишнім радянським людям, значній частині ГАКівців, відомих. Підозрюю, що про виступ Вані дійшло до Ульянова Володимира, і він потім запозичів тези Київського жандарми для своїх праць.
Ваня, напевно, здогадувався, що про цей його виступ прочитають приблизно через сто років у всемережі і всміхнуться читачі ГАКу. Але скажіть мені, графе-гумористе, чи цікаво було отим страйкарям-майстровим слухати словесну каламуть про "Учитися, учитися і ще раз учитися..." Якої халєри, дозвольте Вас запитати, ясновельможний? Невже простим майстровим кортіло високої освіти? Підозрюю, що їхні вимоги мали, сучасною мовою сказати, ковбасний характер. Висока ж освіта та вченість для значної частини простих робітників буває навіть противною. Принаймні, страйкувати через це вони аж ніяк не стануть, і слухати словоблуда з такою мовою також. А чого варте: "Из всех искуств важнєйшим для нас являєтса кіно!" Ну Ленінська теза, Ленінська. Я практично незнайомий з історією вітчизняного кінематографу, але пупом чую, що якщо у той час у Росії і були вже якісь фільми відзняті ( про що маю дуже великий сумнів), але тоді однозначно ще не було організовано масового прокату кінофільмів, і саме головне, ніхто тоді не ставився до кіно- чи сінематографу, як до речі необхідної для повсякденного життя, тим більше простих робітників такі промови безглуздого агітатора аж ніяк не могли цікавити. Одним словом, Ваня орієнтувався не на них, а на нас, сьогоднішніх поціновувачів його слова. У той час публіка ще було не доросла до сказаного Іваном Карповичем, бо його погляд був спрямований у далеке майбутнє.
Ну а те, що в кіно було ні за що ходити... Тут Ви, ясновельможний, просто ображаєте мою контрреволюційну свідомість.
Якось один простий робітник розповідав мені настанови свого голови профкому. Цей пролетарій просто якось з інтересом придивлявся до світлини, на якій була зображена гірнича виробітка дореволюційного Кривбасу. На ній було зображено, як двоє робітників стояли біля такого собі "колодязя", з якого вони у спеціальному кошику піднімали нагору водобуту руду, подібно як зараз з колодязів тягнуть відро води, намотуючи мотузок на колоду.
- Ось бачиш, як у той час скрутно доводилося робітникам! - виявив свою виховну функцію по роботі з малосвідомим елементом голова профкому.
- Бачу. Так скрутно їм бідним доводилося, що на роботу у хромових чоботах ходили, - підсумував пролетарій побачене ним на світлині.
Корова тоді, графе, у нас на Криворіжжі коштувала 11рублів. Зараплата гірничого робітника певно не пам"ятаю, яка була, але рублів 80 - не менше - робітники мали. І більше. Як хто, звичайно. Хто не мав власного житла, жив у бараках: сучасною мовою гуртожитках.
На цьому слові бувайте собі здорові!

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.043049097061157 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати