Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51565
Рецензій:	96014

Наша кнопка

Код:

Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Цифрогетто, автор: Камаєв Юрій Статус: *Історик*)

Юрію, не переймайтеся.

По перше, мушу не погодитися, що збірка цікава лише для авторів. В мене вже декілька друзів питали, де її можна придбати. А де? Тобто, її ще навіть не почали розповсюджувати, а Вам вже хочеться резонансу.

По друге, її все ж таки потрібно читати, це не листок формату А4, який можна виголосити у кафе чи перечитати за кавою вранці.

По третє, ми всі балувані інтернетом, і вважаємо, що відгук має бути миттєвим. Сьогодні написав, завтра отримав "пиши ще" або "убєй себя ап стєну", і всі задоволені. Між тим, відгук на паперову книжечку насправді дещо більш розтягнутий в часі, і може тривати роками. Просто тому, що ніщо не спонукає читача якось там відгукуватися. Прочитав і прочитав. І передав чи не передав почитати товаришеві.

Цілковите мовчання пояснюватися можна зовсім інакше. Хіба хтось займався ПРом цього проекту? Судячи з усього, проект, який ви наводите у приклад на противагу, лише перший крок якоїсь професійно розробленої ПР-кампанії, ці "іншолітератори" сьогодні вже у будинку вчителя щось верзли і телебачення їх показує в новинах. Ви вважаєте, що це просто так, стихійно? Особливо мені сподобався оголошений ними намір організувати нове видавництво. Видавництв в Україні мало? Чим їх існуючі не влаштовують?

Це я все кажу зовсім не на докору видавцям нашої збірочки. Ну є крикуни, які починають кричати ще про наміри, а є люди які мовчки роблять свою справу. Мені завжди більш симпатичними були другі.

Щодо того, що ми цікаві лише одне одному, то це не так, а навіть якщо і так, не бачу в тому жодної трагедії. Аби компанія була весела. Якщо ви згадаєте українське красне письменство 19 століття, то це теж була досить замкнена і нечисленна спільнота, цікава перш за все одне одному. Їм навіть гірше, ніж нам було, в них інтернету ще не було.

І потім, ніяк не можу второпати, що ви називаєте "світом справжньої літератури"? Тусню в "Купідоні" чи "Бабуїні"? То ходіть, тусуйтеся, якщо часу не жаль. Якщо інтернет-залежність не дозволяє відриватися від компа, ходіть з ноутбуком :)

Публікації в часописах? То теж треба якихось зусиль до того докладати, іноді з літературою ніяк не пов'язаних.

Публікацію книжечок? Те ж саме, треба докладати якихось зусиль, якщо така мета у вас дійсно є. До речі, книжечку накладом 500 екз. на моє переконання може дозволити собі будь-яка людина неінвалід. Інша справа з її розповсюдженням, тут складніше.

Членський квиток спілки письменників? Ну, це взагалі ніякого відношення до "справжньої літератури" як правило не має.

Критику, дискусії? Ну, цього тут набагато більше, ніж в будь-яких літературних газетах.

Щодо індивідуально ваших текстів, то завжди їх з цікавістю читаю, навіть якщо вони більші за озвучений вами банерний формат. Тут ви теж трохи помиляєтеся. Зазвичай користувач визначається з тим, буде він далі читати цей текст, чи ні на перших 70, здається, словах тексту. Далі розмір вже не має значення. Звичайно, в розумних межах. Війну та мир ніхто не читатиме, але повісті на годину читання - цілком можливо. Інакше Мошковим ніхто б не корситувався.

З повагою

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.042705059051514 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати