Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51617
Рецензій:	96041

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Думка смертної людини

(Рецензія на твір: Пуста ванна. Записки смерті, автор: Олег МАРИЦАБО Серый)

Слово ченнелінг – англійське. Походить від слова сhannel, тобто «канал» - «встановлення каналу» або «передача по каналу.» Передача чого? Ким? Кому?
«чого» - послання.
«ким» - істотами, які стоять вище на своєму розвитку(вищий розум чи старші брати) – наставники,
«кому» - людям.

В глибокій давнині наших старших братів вважали душами мертвих, потім – богами, демонами, ангелами... В сучасному світі їх називають пілотами НЛО. Вони прагнуть щоб ми не просто вірили їм, а вникали в суть їх послань.

Ну якщо я правильно зрозуміла автор – Олег влаштував так званий канал зі смертю – ченнелінг. Люди, які беруть участь в ченнелінгу називаються каналами, тож дане послання у вигляді твору є безпосередньо від нашого старшого брата – смерті через нього(автора).
З невідомим жанром розібралася. Тому можу сказати, що Олег сильна натура, вірніше, вперта, бо пише в своєму репертуарі – філософія. Але філософія смерті дещо відрізняється від людської філософії, певно, тому читачеві буде важко сприймати дану інформацію. В поняттях людини, смерть, погана річ, тому і твір поганий, поганий у висловленні думки, підборі слів, якими, до речі, автор забавився, як дитина з іграшкою. Але якщо філософствувати, то саме цим він і сильний, сильний своєю несприступні-
стю. Тоді виникає суперечка(питання) – чому той вищий розум не може пояснити суть доступною людині мовою? Очевидно Смерті(і всьому іншому) до вподоби інтригувати, дратувати менших братів своїх – нас(людей). Це відчувається у творі. Адже якщо взяти приклад матері й дитини, то мати усі свої знання прагне передати дитяті, не вкажуючи на те яка вона дурна. Я веду до того, що так званий ченнелінг зі смертю дуже гучна заява. Автор це назвав – записками смерті. З таким же успіхом я можу надати інші назви – просто фантастика, можливо, містика, або записки божевільного...
У творі йдеться про прогрес людства, вірніше – регрес.

Бог придумав людину, а людина придумала цукерку. Скажіть мені, хто з них розумніший? Хоча щодо людського розуму довго сперечатися не можна. Насамперед еволюції. Людина не розвивається. Зовсім. Немає прогресу. Ніякого. Якби він був, у неї з’явилися б чотири руки, дві голови, три ноги, тощо. Нічого такого не з’являється. Немає прогресу. Ніякого. Ми застрягли. Тут. Вічно. Немає чого красти. Зовсім.

А для чого людині чотири руки, дві голови, три ноги, тощо? Можливо, ми і застрягли десь, але кожен по- своєму. Кожен по-своєму віднаходить дорогу до перемоги, а перемога у серцях і душах, перемога у звичному нам понятті Бог – Любов. Так, ми грішні, дуже грішні. Та найбільший наш прогрес у розумінні цього. Думаю, що твір є продовженням Книги Спасіння тільки в дещо інакшій якості, жанровій якості, стилізації, але зміст той самий. Побудований твір на протиріччях – чорне-біле. Та як на мене існує Веселка, до речі, Веселка то є угода Бога з Ноєм(за Біблією). Читаючи виникає певне напруження, зняти напругу допомагає пуста ванна, не порожня... Багато висловів колючих, а коли читача коле думка(схиляє до якого небуть поняття) він вітторгає її аніж сприймає, лише тому, що у кожного свої переконання.

Я відвернувся. Побачив її погляд. Оксамитовий і чистий. Я злижу свої губи із твоїх. І навпаки. Під акомпанемент акустики. Я закрив очі – вона ще не зникла. Я попросив її піти – вона стоїть нерухомо. Я вилаявся – нічого не змінилось. Я жбурнув у неї ножем. Вона закричала в мене, а я – в неї. Увійшов. У двері. Вона продовжувала кричати. Я поклав свою руку на її мокре від лоба чоло. Такий собі піт. Витер. А потім зґвалтував. І зараз ґвалтую. Мовчки.

Поєднання прекрасної, наівної образності з грубістю(не дивно для смерті).
І це триває майже протягом усього твору – збиває з пантелику. Мені страшно подумати, що це такий задум автора, чи вищого розуму.

Людина складна істота бо надто проста. Людина топче свою мрію – зароджує нову. Автор посилається на вищий розум, перевтілюється, набуває образу – спектакль, така собі художньо-словесна обробка певного дійства, в цьому його сила. Але неправильно скерована сила може зародити недовіру, відчуження, страх, небажання сприймати – новий вимір класики, бо це не є класикою. Отже даний твір потребує окремого читача. Але читача може зацікавити оригінальність, нестандартність перш завсе назви, потім - написання.

Що до гіпнозу, невже вищий розум не має звичайного, щирого почуття при висловленні думки...? Щирість несе розуміння. Отже Ваші друзі нещирі в своїх посланнях. Отже, людина, таки вища істота, хоч і зарозуміла, пихата, грішна... Але я впевнена спільними зусиллями ці недоліки ми(люди) подолаємо. Бох поможе.

З повагою, світлана

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.053632020950317 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати