Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51558
Рецензій:	96010

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Кращий твір „digital РОМАНТИЗМу”!

(Рецензія на твір: Сміття, автор: Юлія Петрусенко - Левківська)

Нарешті дочитав до кінця альманах і прийшов до наступних висновків:
-талановиті люди дійсно є;
-насамперед у цій академії;
-насамперед у цьому альманасі.
Після того, як дочитав книгу до кінця, вирішив визначити, який твір більш за все мені сподобався. Я так розумію, що той твір, який більше за все запам’ятався, той і сподобався, певно, найбільш. І вам, до речі, теж рекомендую визначити кращий твір альманаху і поділитися зі мною власними враженнями (до прикладу, у відгуках на цю рецензію).
Тепер щодо того, як я обирав найкращі твори. Мій мозок-суперкомп’ютер виловлював перли: перла за перлою, перла за перлою, перла за перлою... Потім він підраховував, де саме більше перлів – той твір і переміг. Моя голова спочатку відібрала десь із четвірку кращих творів (мій суперкомп’ютер суперточний), потім трохи відсіялось, наче як із решета, і обралися наступні найкращі твори. Це Кока Черкаський – „Читати Конфуція” і „Я ж просив Яжину”, Михайло Зіпунов – „Снігова Королева”, і, звісно, Юлія Петрусенко-Левківська – „Сміття”. Жоден із текстів альманаху окрім як твір Юлії Петрусенко-Левківської не дотягує до того, щоб вважатися найкращим твором книги. Оскільки я роблю такий серйозний закид у бік авторки (її твору :-)), мушу далі написати, чому саме цей твір мені запам’ятався найбільш. Тому слухайте.
Чесно кажучи, спочатку текст „Сміття” мені не дуже сподобався (скоріше дуже не сподобався): балаканина про сміття, кішку, іншу єрунду (по суті ні про що), що викликає лише негативні емоції: як на мене, не дуже гарний початок – не „затягує”, не лякає і взагалі майже ніякий (зайвий). Але потім... Я звик доводити всі справи до кінця, тому й відволікся на чашечку-другу червоного чаю і продовжив читання. І вдячний Богу за те, що не відкинув книгу куди подалі, як-то кажуть, світ за очі. І вдячний Упоряднику альманаху за те, що видала цю книгу, бо інакше я б ніколи не взявся за читання твору із такою назвою. Бо в цьому творі закладені як глибокі думки, так і досить непогана філософія. Видно, що авторка шукає шлях і колись-таки його знайде. Не знаю, щоправда, скільки авторці років, але написано досить зв’язно... і взагалі! Це загальні емоції. Головне – твір запам’ятався. Тому тепер по суті слухайте.
Для того, щоб нагадати собі твір (читав його вчора), відкриваю книженцію на Вашій сторінці; перегортаю зайву і трохи (дуже :-)) нудну першу сторінку на 288-му. Ось!
Як на мене, головний (і єдиний) недолік цього твору – його заумність. Тобто, певне нагромадження складних і зовсім не потрібних (як для цього формату тексту) слів, які дуже складні, тому й відволікають увагу читача. Ви маєте розуміти, що Ваш твір читають не тільки філософи, психологи чи то пак професійні літератори, які орієнтуються в суміші складних слів і добре відрізняють грішне від праведного. Інша справа, коли б це Ви написали філософський трактат чи книгу по психології чи парапсихології (у вас є такі задатки): там завше мають бути заумні словеси. Але це не той формат. Самі знаєте. Тобто, нагромадження слів – це єдине, що відволікає увагу автора від змісту та ідеї твору (які досить-таки сильні). Заумні словеси перераховувати не буду, бо їх досить-таки багацько. А для тих, хто цього твору не читав, раджу прочитати: коли будете заходити у ступор, це буде значити, що ви якраз натрапили саме на таке слово.
Але трапляються і справді чудові речі: „гризаль”! Супер. Чесно кажучи, сам не знаю, Шо воно таке і з чИм його їдять, тому спитав у мами (філолога, письменниці і літератора) – вона теж не знає. Давайте не будемо звинувачувати мою маму чи мене у неуцтві та невігластві: слово „гризаль”, звісно, дуже красиве слово, але надмірно складне. Чи просте? Далі... Попри все це вищенаведене слово „гризаль” автоматом потрапляє у базу даних мого комп’ютера, що висить у мене на шиї. Після того, як потрапляє, я іду і зазираю до словника! Жоден твір ще ніколи не змушував мене йти на такі жертви (так я, виявляється, герой :)), як оце глянути у словник! Так-так-так. Подивимось...
Увага! Тепер хай слухають усі неуки і невігласи академії Гоголя, як оце я, моя мама, тьотя і два брати (хто себе таким не вважає – пропустіть абзац). Виявляється, слово „гризаль” – це ніяке не „гризаль”. :-) Мій словник-іншомовник доповідає, що є слово „гризайль” (з франц. grisaille, від gris – сірий) – декоративний живопис, виконаний відтінками одного кольору, звичайно (!) сірого (як моє прізвище :)) або коричневого (письменники повсякчас пишуть „брунатний”:-)) Як на мене це більше схоже на правду. Слово „гризаль” мені, звісно, більше сподобалось, бо воно, певно, походить від слова „гризтися”, а я злий собака сірко – майже як Діоген (виправте мене :)) чи хто там у бочці сидів? (і саме це слово буде в моєму словниковому запасі). Але тут є три шляхи: 1) авторка сама не знала 2) авторка помилилась 3) авторка „в натурі” неправильно наклацала це слово на клавіатурі. В будь-якому разі результат це не змінює. Книжку не передрукуєш. :(
До речі, треба побажати кращої коректури багатьом авторам, які увійшли до альманаху (мене це теж стосується :-)). Бо читав оце книгу, читав... Такі розумні люди... Стільки пишуть... Добра всякого... А помилки-и-и-и... Аж соромно казати... За себе... Але це нічого – буде краще! Скоро в нас усіх будуть професійні редактори!!!
Філософія авторки іноді перегукується з моєю. Може, саме це мене й привабило. Але твір сильний (дуже сильний). Поменше би цих складних слів – ось чого хочу побажати. Не буду розбирати весь твір, бо не стане паперу. Але гарно, досить гарно...

І наостанок. Сподобалося, що Ви, пані Юлія, зачепили тему психіатрії… Одна подружка якось показала мені дуже рідкісну книгу з малюнками „душевно хворих” (ще в Радянському Союзі видана). Геніальні малюнки, треба сказати! І мені здається, що „душевно хворі”, як люди звикли їх називати, найздоровіші від нас усіх, разом узятих! Ось що я хотів сказати…
До речі, це моя найкраща рецензія, але в порівнянні з Вашим твором це ніщо. Справді. Він того вартий! Цей твір вартий того, щоб вважати його найкращим твором „digital РОМАНТИЗМу”!

П.С.: Пані Юлія. Дуже прошу Вас не сприймати цю рецензію як, не дай Боже, професійну. І тим більш... Цією рецензію я не хотів Вас ані образити, ані навчити – просто виклав свої думки з цього приводу. Якщо вони Вам стануть у нагоді – буду щасливий. :-)

З повагою, adept Олег, Сірий Майтрейя

П.С.2: все, що написано вище - брехня! насправді мені дуже не сподобалось! (чесно жартую :-)) і чому тепер ви повірите? :--)

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.044054985046387 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати