Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Неприкаяна душа, автор: Анатолій Ткачук)

Анатолію, таки так - неприкаяним душам ніде не є добре - навіть у раю.. Aле все таки, що потрібно, щоб така душа знову возродилася і відчула радість свого буття? Невже лише віра в себе? А де її стільки взяти, щоби безсумнівно сказати собі: "так, я щаслива"? Чи є взагалі щастя? Колись почула одну дуже мудру думку від однієї людини, котра сказала, що право на щастя - це лише вигадка людей, що, мовляв, ніде не написано, що людина, народившись, обов´язково має стати щасливою. Навпаки, мовляв, життя дається нам для того, щоб ми сприйняли його таким як є без усіляких докорів Богу за своє нещастя. Мабуть, таки смирення перед негараздами і болями як понаучення на майбутнє і робить людину стійкішою щодо них? Я не знаю. Але мені чомусь здається, що коли людина помириться перш за все сама зі собою, її вже не роздиратимуть навпіл оці страшенні протиріччя - вона тоді заспокоїться і по-своєму стане не те, що щасливою, але скоріше врівноваженішою, наповненою сенсом свого буття чи як там, і почнe таки нарешті любити себе і своє життя такими, якими вони є ... Ну от, знову Ваш вірш промовив до моєї душі. Дякую! :)

З повагою та теплом,
Віка Йіхова

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.035176038742065 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати