Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Апостольний Анестезіолог :)

(Рецензія на твір: адже - апостол Петро сказав... , автор: Ганна Осадко)

Потужно! Ніби щойно мене було відправлено у нокаут. Аж перехоплювало подих, коли читав. Особливо ж від кришталево ясного усвідомлення того, що таке не можна вигадати, таке можна тільки пережити самому, радше пережити тільки самій. Авжеж!

А відтак, здається, що я чи не єдиний, паки радше сподіваюся перший, з рецензентів цього твору, хто може застосовувати до себе прикметникові закінчення чоловічого роду... :) Тому, оговтавшись від першого враження – читацького нокауту, в який мене так влучно відправила Авторка – спробую взятися за своє звичне й намагатимуся трохи проаналізувати текст як текст. Адже це насамперед високохудожній літературний текст! Хоча цілком відсторонитися тут емоційно справді надзвичайно складно - виринають власні спогади й переживання (адже принаймні двічі у своєму житті був свідком, лише свідком бодай і емоційно заангажованим, дуже близьких ситуацій до того, що описувалося у цьому творі…)

Отже, спробую підійти до цього якомога професійно й відсторонено. Як отой анестезіолог… :)
По-перше, назва. Скажу відверто - спершу не зачепила. Якось не зовсім ясно, чого варто очікувати. Не зрозумів, чому з маленької літери. Якщо в назві згадується «апостол Петро» - спершу уявляється якась релігійна тематика, або щось заяложене... народно-фолькльорне. Зрештою, далі назва стає зрозумілішою й цілком виправданою, але б я радив повернутися до неї й поміркувати над тим, як її може трохи скоротити, до одного двох-слів, аби загострити виразність. Аби назва стала такою ж високовольтною і потужною вибухівкою, як і решта твору.

Кілька зауважень щодо структури. До певної міри уривчастість, розірваність речень передає внутрішній світ, емоційний стан оповідачки. Але й тут варто попрацювати аби текст лився плинніше. Нехай синтаксичні прийоми не заважатимуть читанню, а навпаки – сприятимуть розгортанню думок і почуттів. Готових рецептів не маю, лишень відчуття, що над трикрапками можна й варто попрацювати.

А тепер декілька просто фактично-сюжетних моментів, які б я волів з’ясувати.
По-перше, трохи спантеличила оця фраза: «Годині о сьомій я з татом пішли в лікарню – «здаватися», як я тоді жартувала попри болісні перейми.»
Невже, коли почалися болісні перейми і відішли води породіль може спокійнесенько «піти в лікарню», а не поїхати – на машині, таксі, чи «швидкій»? Крім того – або «ми з татом пішли», або «я з татом пішла».

По-друге, ось це: «Компанія жіночок, що лежала зі мною зранку, щасливо розродившись, розійшлася по палатах…»

Знаємо також, що «там було четверо». Знаючи тільки те, що я знаю, не можу уявити, що породіллі «розійшлися» відразу після пологів - отак усі четверо встали й пішки попрямували власним ходом до своїх палат?

По-третє, оце: «Бо різної ми крові виявилися – непоєднуваної крові – мій мінус і його плюс билися між собою усі дев’ять місяців – не на життя, а на смерть»

Наскільки я зрозумів, і знову ж таки, знаючи лише те, що я знаю, то мати й дитина мали різні резуси крови – а таке трапляється не дуже часто, але трапляється. Лікарі б мусили це також знати відразу. Щоправда, оскільки згадуваний у творі «батько» більше виглядає батьком породіллі, ніж дитини, то припускаю, що лікарі чи вагітна жіночка могли б і не знати групи крови й резусу батька дитини… Наскільки знаю, якщо у дитини й вагітної жінки виявляють протилежні резуси, то тепер просто роблять щеплення і все. Чи приймають якусь пігулку – і годі.

І по-четверте, невже стан медицини у 2000-му році (десь на Тернопільщині?), навіть і на свято, навіть і в перезмінку о шостій, був таким, що у передпологовому ніхто не моніторив стану породіллі?! Тобто, якщо припиняється серцебиття чи дихання дитини – рахунок іде вже на секунди! Хіба ж тоді можна дочалапати до операційної отакими темпами: «сама – по стінці – притримуючи о живіт». До речі, чи «о» тут бува не зайве?

Насамкінець, кілька блошиць:

кітстколомного - кістколомного

невидючими ямами - невидющими

Весь Всесвіт – Увесь Усесвіт

І наостанок - дякую, шановна Ганно, за такий сильний твір!
Будь ласка, пишіть ще!
Щиро,
Олесь Б :)

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.030801773071289 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати